Нам пам'ять дивиться у вічі

 До Дня пам'яті жертв Голодоморів та з метою вшанування пам’яті мільйонів невинних людей, які загинули від голоду, а також формування у відвідувачів усвідомлення значення історичної правди, людяності та національної пам’яті, у бібліотеці оформлено тематичну виставку

«Нам пам'ять дивиться у вічі».

На виставці представлені документальні матеріали, спогади очевидців, історичні дослідження, художні твори, які висвітлюють трагічні сторінки української історії 1932–1933 років та інших періодів штучних голодів.

Запрошуємо всіх ознайомитися з матеріалами виставки, аби зберегти і передати прийдешнім поколінням пам’ять про ті трагічні події.

«УКРАЇНА У БЕЗОДНІ ПЕКЛА»

під такою назвою в читальному залі бібліотеки

організована книжкова виставка-факт до Дня пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років і політичних репресій. Книги, які представлені на виставці розповідають про головні причини та наслідки найжахливішої за масштабом та перебігом подій трагедії, що пережив в 1932-1933 рр. український народ.

Тож вшануймо пам'ять жертв Голодомору хвилиною мовчання!

Трагедія ХХ століття

 Щорічно у четверту суботу листопада в Україні

вшановують пам’ять мільйонів жертв голодоморів в Україні. Наймасштабнішим з них був голодомор 1932-1933 років, який забрав життя мільйонів невинно загиблих українських громадян. Сумні, жахливі, болісні події й до сьогодні бентежать пам’ять та ятрять душу кожного свідомого громадянина.

З нагоди вшанування пам’яті жертв геноциду в бібліотеці розгорнута книжкова виставка-вшанування «Незагойні рани України», до якої увійшли праці істориків, міжнародних діячів, громадських активістів, що висвітлюють сумні факти про найстрашнішу трагедію в історії Українського народу.

Запрошуємо ознайомитися з виданнями виставки.

І плакав світ...

Літературна сторінка  до Дня пам’яті жертв Голодомору представляє вірші поетів присвячені усім загиблим під час голодомору, та знайомить нас з трагічними сторінками тих страшних подій 1932-1933 років.

Нам пам'ять дивиться у вічі

 Однією з найтрагічнішою  сторінкою в історії нашої країни є голодомори ХХ ст., яких було три, але найстрашнішим став голод 1932-1933 років,  що  призвів до небачених безневинних жертв.

 Щорічно у четверту суботу листопада в Україні відзначається  День пам’яті жертв голодоморів.

    На знак вшанування пам'яті жертв Голодомору в книгозбірні відкрито тематичну книжкову виставку  під назвою «Нам пам'ять дивиться у вічі», на якій представлена література, що розкриває історію виникнення цього страшного і штучного голоду, спогади та свідчення очевидців тих жахливих подій.

Люди правди

У XX сторіччі український народ пережив одну з найстрашніших трагедій у своїй історії – голодомор. Україна, яка завжди годувала хлібом весь світ, зазнала масового голоду. Країна втратила тоді мільйони своїх дітей. Голодомор приніс багато горя.

Понад півстоліття ця жахлива сторінка в історії України замовчувалася і тільки в кінці XX століття з'явилися перші публікації, дослідження, почався запис спогадів очевидців, видання збірок архівних документів, спогадів, увічнення пам'яті жертв Голодомору

Тож пропонуємо вам ознайомитись з матеріалами та свідченнями очевидців, які не побоялись відкрито  говорити про факти голодомору в часи, коли ця тема спеціально замовчувалась.

https://speakerdeck.com/barlibrary/liudi-pravdi

Палає свіча пам'яті

Голодомор в Україні – найтяжчий злочин проти людства, спланований і реалізований керівництвом колишнього Радянського Союзу проти українського народу. Голодомор 1932 – 1933 років – одна з найтрагічніших сторінок нашої історії, про яку десятиліттями замовчували.

З метою вшанування пам’яті жертв голоду 1932-1933 років працівники бібліотеки провели годину-спомин «Палає свіча пам’яті», учасниками якого стали учні 8-Б класу загальноосвітньої школи № 3.

Під час заходу школярі мали можливість послухати розповідь історика,  краєзнавця та  почесного громадянина міста Миколи Павловича Йолтуховського,  про передумови створення штучного голоду в Україні та в нашому краї зокрема. Далі переглядали відео-спогади очевидців  Голодомору та знайомилися з документами, що представлені на книжковій виставці «Чорні сторінки історії», яка діє у читальному залі бібліотеки.  Наприкінці заходу присутні вшанували пам’ять померлих хвилиною мовчання.

Чорні сторінки історії

 під такою назвою в читальному залі бібліотеки організована книжкова виставка-факт до Дня пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років і політичних репресій. Книги, які представлені на виставці розповідають про головні причини та наслідки найжахливішої за масштабом та перебігом подій трагедії, що пережив в 1932-1933 рр. український народ.

                              

Через геноцид до самобутності

Під таким заголовком проведено віртуальний поминальний екскурс до вшанування пам'яті жертв голодомору.

 

Пам'ятаємо про Голодомор

 Тільки пам’ятаючи трагічні сторінки історії, можна боротися за світле майбутнє. Більше 80-ти років віддаляє нас від тих трагічних подій – Голодомору 1932-1933 років.

Голодомор стосується кожного з нас, без жодних винятків. Навіть, якщо в наших родинах не було померлих від голоду, то мусимо чітко пам’ятати, що саме голод, винищивши фізично мільйони людей, змінив генетичний код української нації.

 Наша бібліотека не може стояти осторонь цієї болючої теми. Щоб історія  більше ніколи не повторила свого жахливого досвіду, пропонуємо вам ознайомитися з матеріалами книжкової виставки-інсталяції «Пам’ятаймо про Голодомор…», яка експонується в читальному залі бібліотеки.

   На виставці представлені документи , які розповідають про причини, механізм і наслідки організації штучного голоду в Україні, книги пам’яті, художньо-документальні видання відомих українських письменників В. Барки «Жовтий князь» та У. Самчука «Марія», спогади і свідчення очевидців тих жахливих подій.

 Виставка діятиме до кінця листопада.

Пам'ять про минуле

       Напередодні вшанування пам’яті жертв голодомору та політичних репресій у бібліотеці для дев'ятикласників зі школи № 1 відбувся урок історичної пам’яті «Пам'ять про минуле» . Школярів ознайомили з матеріалами та свідченнями тих поодиноких сміливців, які не побоялись відкрито  говорити про факти голодомору в часи, коли ця тема спеціально замовчувалась. Чорний рух розкуркулення та колективізації пройшовся смертельною косою по українському народу, тому свідчення очевидців, які пережили ці страшні роки голоду, є і будуть надзвичайно важливими.

Вони пронесли пам'ять лихоліть голодомору

Голодомор - страшне явище, яке перетворює життя людини лише на одне завдання - вижити. А ще більш страшніше, коли голод здійснюється цілеспрямовано. Україна пережила подібне у 1932-1933 роках. І пам'ять про цей злочин не може бути знищена. 

Напередодні вшанування жертв голодомору та політичних репресій у бібліотеці відбувся урок-присвята "Вони пронесли пам'ять лихоліть голодомору" для дев'ятикласників зі школи №3. Основний акцент заходу був спрямований на тих поодиноких сміливців, які не побоялись відкрито говорити про факти голодомору, чорного руху розкуркулення та колективізації. Більшість з цих людей постраждали за свою правду, тому зараз ми їх вшановуємо разом з іншими безневиними жертвами.

Крім цього, у читальній залі бібліотеки презентована тематична виставка. Біля неї горить свча як символічне нагадування про ті події. Таке не можливо забути, такому не можливо допустити в майбутньому.

Незагойні рани України

Четверта субота листопада - день, коли ми вшановуємо жертв голодоморів та політичних репресій. Ми долучаємось до акції "Свіча пам'яті", ми відкрито говоримо, що голодомор 1932-1933 рр. був геноцидом українського народу.

 

 

Але так було не завжди. Упродовж багатьох років ця тема знаходилася під табу, а радянське керівництво різними способами намагалось придушити пам'ять про ті трагічні події. Завдяки декільком сміливцям це не вдалося зробити. Саме їхнім історіям була присвячена година пам'яті "Люди правди", проведена з учнями 9 класу школи №3.

Марко Желізняк, фотоаматор з Донеччини, зафіксував та зберіг для сьогодення документальні знімки розкуркулення та голоду. Олександра Радченко, вчителька з Харкова, отримала десять років таборів за щоденникові записи про голодомор. Гарет Джонс, британський журналіст, помер за загадкових обставин після публікації численних статей про голод в зарубіжних газетах. Віктор Кравченко, колишній радянський функціонер, був викликаний до суду французькою компартією за книгу "Я обрав свободу", в якій описав всі жахи країни Рад. Усі ці люди поклали життя за правду, за те, щоб свідчення геноциду стали здобутком громадськості.

Наша сьогоднішня пам'ять була б неможлива без праці вищезгаданих людей. Тому в ці поминальні дні ми вшановуємо не лише жертв голодоморів, а й людей, які не могли миритися з цією трагедією.

Також в читальній залі бібліотеки підготовлена виставка-інсталяція "Незагойні рани України", в якій представлені документальні свідчення очевидців голодомору 1932-1933 років.    

Згадаймо живих і ненароджених

Щорічно в четверту суботу листопада ми поминаємо жертв голодомору 1932-1933 років. Найстрашніше у цій події те, що вона була створена штучно та спрямовувалась на винищення цілого народу. І вина за цей злочин лежить не тільки на очільниках партії та тих, хто видавав антилюдські накази, а й на тисячах українців-зрадників, які відбирали у сусідів чи односельчан останні продуктові залишки. 

Ми пам'ятаємо! Голодомор...

Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться однією з найстрашніших сторінок нашого минулого, явищем, породженим тиранією, нелюдською системою, в якій людина втратила не лише гідність, право на свободу, але й право на життя.

Німа печаль на устах України

26 квітня кожного року вся Україна і весь світ згадують про чорнобильську трагедію і вшановують тих, хто постраждав у цій страшній катастрофі.

    Як не дивно, люди іноді виступають ворогами природи, не задумуючись над тим, що в першу чергу виступають ворогами собі. І тоді трапляється біда.

Безкровна війна

Українською катастрофою ХХ століття називає сучасна громадська думка голодомор 1932 – 1933 років в Україні. Терор голодом, запроваджений сталінським тоталітарним режимом в Україні, заподіяв смерть мільйонам хліборобів. Адже від голоду, масових репресій і депортацій Україна втратила більше ніж за роки Першої світової та громадянської воєн.