Письменники - ЮВІЛЯРИ!

Відкриття Олега Буценя

100 років від дня народження українського дитячого письменника, поета Олега Буценя

  Олег Буцень народився 1923 року в Києві. Дитинство його пройшло у веселих розвагах і цікавих походах. Хлопчик захоплювався моделюванням літаків, робив радіоприймачі, любив малювати і, звісно, зачитувався книжками. Мандруючи стежками рідного краю, він мріяв про подорожі — не менш як у джунглі Африки чи на Південний полюс. „Та не так часто діється, як в дитинстві мріється”, — любив повторювати в зрілому віці Олег Васильович. Тільки закінчив десятирічку, як почалася війна. Усі мрії дитинства змінилися на шинель і гвинтівку. Після закінчення Тбіліського авіаційного училища юнак воював на фронтах Вітчизняної війни аж до Дня Перемоги. Демобілізувавшись, він вступив на філологічний факультет Київського університету. Після його закінчення працював учителем української мови і літератури в Бережанському педагогічному училищі на Тернопільщині, потім — у дитячій редакції Українського радіо, у видавництві „Веселка”.

Олег Буцень ще з дитинства писав вірші. Постійні зустрічі з дитячою аудиторією спонукали його писати для дітей. Це були здебільшого оповідання і казки.

Письменник любив ділитися з друзями своїми планами, спостереженнями. „Знаєте, — розказував він, — був нещодавно в лісі. Лежу під сосною, на небо дивлюся, замислився. Раптом: кап, кап... Що за дивина? Небо як вимите, ані хмаринки. А тут дощ!

Приглядаюся — аж то мурахи капають! Поспішають, бач, до хати, поки сонце не сіло. Без парашутів стрибають. Напишу...” І написав оповідання „Наше відкриття”.

Багато відкриттів зміг би ще зробити Олег Буцень, та важка недуга передчасно зламала його. Відійшов письменник за святу межу, залишивши нам свої твори. Його оповідання та казки ввійшли у книги „З ранку до вечора”, „Не варто ображатись”, „Так чи не так?” та інші.

Творам Буценя притаманні простота й прозорість, сердечність і щирий оптимізм, м’який гумор. І трохи смутку. Бо його твори – це він сам, такий лагідний і привітний, такий душевно сильний, хоч завжди тяжко хворий.

МАР'ЯНА САВКА - поетеса, дитячий письменник, літературознавець публіцист, головний редактор "Видавництва Старого Лева".

"З дитинства мене оточувало дуже багато книжок, бо мої батьки мали гарну бібліотеку. Кілька полиць були моїми - з найкращими дитячими книжками, які тоді лишень можна було знайти і придбати. Мені так подобалося читати, що я собі мріяла й про якусь таку професію. Сиди собі, читай! Але ж ви знаєте, що мрії збуваються. Тепер я і пишу книжки, і видаю, і, звичайно ж читаю! І це справжня насолода!"

Мар'яна Савка

Савка Мар’яна Орестівна народилася 21 лютого 1973, м. Копичинці, Тернопільської області — українська поетеса, дитяча письменниця, літературознавець, публіцист, головний редактор і співзасновник "Видавництва Старого Лева".

У юності займалася співом і театром. Закінчила у Львові університет — українську філологію. У студентські роки належала до жіночого літературного угруповання ММЮННА ТУГА (за першими літерами імен: Мар’яна Савка, Маріанна Кіяновська, Юлія Міщенко, Наталка Сняданко, Наталя Томків і Анна Середа; ТУГА — "Товариство усамітнених графоманок").

Автор поетичних збірок "Оголені русла" (1995), "Малюнки на камені" (1998), "Гірка мандрагора" (2002; книга стала лауреатом ІХ Форуму видавців у Львові), "Кохання і війна" — у співавторстві з Маріанною Кіяновською (2002), "Квіти цмину" (2006), "Бостон-джаз" (2008), "Тінь Риби" (2010) монографічного дослідження української еміграційної преси на теренах Чехословаччини та кількох книжок для дітей. Поезія друкувалася в таких літературних журналах та альманахах: "Сучасність" (Київ), "Світовид" (Київ — Нью-Йорк), "Кур’єр Кривбасу" (Кривий Ріг), "Четвер" (Івано-Франківськ; Львів), "Плерома" (Івано-Франківськ), "Nemunas" (Вільнюс), "Королівський ліс" (Львів), "The Ukrainian Quarterly" (New York) та ін. Присутня в кількох поетичних антологіях, зокрема в антології одинадцяти поеток "Ми і Вона" та антології "Метаморфози. Десять найкращих українських поетів останніх десятих років".

Поезія М. Савки перекладена польською, англійською, білоруською, російською, литовською мовами. Член АУП і НСПУ. Лауреат Міжнародної журналістської премії ім. Василя Стуса за книги поезій (2003). Збірка «Оптика Бога» в оформленні творчої майстерні «Аґра́фка» отримала золото у номінації «Книга і видавнича ілюстрація» на головному щорічному європейському конкурсі European Design Awards (ED-Awards).

Також Мар’яна Савка – активна громадська діячка, членкиня Ради Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва, віце-президент літературної премії «Великий Їжак». Членкиня Асоціації українських письменників, Національної спілки письменників України й Українського ПЕН. Лідерка музичного гурту-тріо «Мар'яничі».

Марія Пригара - дітям!

20 лютого виповнюється 115 років від дня народження української письменниці, поетеси і перекладачки Марії Пригари

Даруй мені, доле, надію єдину,

Мов промінь незгасний, омитий грозою,

Що теж я на стежці лишила іскринку,

Що теж я у світі була не чужою.

                          

Марія Пригара

Понад п’ятдесят років свого творчого життя Марія Пригара присвятила дітям. Вона писала і для дорослих, але саме «дитячі» твори принесли письменниці читацьку любов. 

    Майбутня літераторка народилася у Москві, в родині медиків. Невдовзі помер батько, мати з дівчинкою переїхали до Криворіжжя.  Вітчим, Аркадій Михайлович, був великим шанувальником козацької минувшини: співав старовинні пісні, добре знав українську історію. Ще дуже любив творчість Тараса Шевченка – не раз декламував доньці  уривки з його поем.    

    Марійка  з раннього дитинства почала римувати, навіть твори зі шкільних предметів часом  писала віршами. 

  На початку 20-х років родина оселилася у Білій Церкві. Однак дівчина захворіла на сухоти, довелося переїхати до Одеси – у сприятливіший клімат. Хоча мама воліла, аби Марійка стала медиком, юна поетеса обрала літературний шлях. Вступила до  Одеського інституту народної освіти. Познайомилася з письменником І.Микитенком, який і привів її до літературної студії «Гарт».  Перший вірш М. Пригари – «Повстанець» — з’явився 1924 р. в газеті «Червоний степ».

    Повернувшись до Києва, Марія закінчила Інститут народної освіти, працювала в газеті «Пролетарська правда», затим оселилася в тодішній українській столиці – Харкові.  1029-30 рр. видала книги для дітей «Весна на селі», «Дитячий садок», «Товариш урожай», почала перекладати твори зарубіжних авторів. Завдяки М.Пригарі  українські діти читали рідною мовою твори К. Чуковськогого, С. Маршака,  Агнії Барто, Л. Кассіля.

    Почалася Друга світова. У перші дній війни на фронт вирушив  Маріїн чоловік — військовий лікар. Пригара з мамою та двома доньками евакуювалися до Саратова, працювала на українській радіостанції, що транслювала програми для мешканців окупованих територій.

   1944 р. письменниця повернулася до Києва. Була тяжко вражена виглядом столиці: Київ лежав у руїнах. Працювала  заступником редактора дитячого журналу «Барвінок», створювала читанки, писала казки, вірші для дітей та дорослих, п’єси для шкільних театрів. Займалася громадською роботою. 

 Згодом захопилася народною творчістю, написала низку «дитячих» оповідань за мотивами українських дум. Особливо популярною стала історична повість  «Михайлик — джура козацький».

1978 р. вийшов друком двотомник творів М.Пригари. Перший том — «Вірші та казки», другий – «Повісті та оповідання». Видання було відзначене премією ім. Лесі Українки.

   Творчий доробок письменниці складається з понад 50 книг. Серед них – поетичні збірки для дорослих «Дорогами війни», «Напередодні», «Сестри», «Надвечір’я»; переклади – зокрема романи «Фараон» Б. Пруса, «Селяни» Р. Реймонта, «Роздоріжжя» Є. Путрамента, повісті Ванди Василевської «Вогні на болотах», «Пісня над водами» та інші.

    Але найбільше пам’ятатимуть Марію Пригару, напевне, діти – і нинішні, й їхні мами, тата, дідусі та бабусі.

https://ridna.ua/2020/02/20-lyutoho-1908-roku-narodylasya-pysmennytsya-mariya-pryhara/

Залишу вам, як сповідь серця, слово...

3 лютого виповнюється 105 років від дня народження української  поетеси, драматурга, прозаїка, члена Спілки письменників СРСР, дружини А. С. Малишка, Любові Василівни Забашти.

    Творчий доробок Любові Забашти нараховує кілька поетичних збірок, книжок прози, п'єс і драматичних поем.  Понад 50 поетичних творів талановитої авторки покладено на музику українськими композиторами. Її поетичні рядки переливаються різними кольорами, випромінюють радість і ніжність.

   

    Хоч Любов Забашта і не створювала поезій спеціально для дітей, але все ж вони займають вагому частку в її творчому доробку.

   У своїх творах для дітей Любов Забашта відкриває малюкам поезію життя шляхом проявлення у слові краси та гармонії світу.

    Разом із дитиною поетеса роззирається довкола і замість пелени буденності бачить неповторні, чарівні картини життя. Поетеса розповідає про силу духу й краси, про велич звичного довколишнього світу, його гармонійність і природну доброту.

   Її світ - світ птахів і дерев, світ гармонії, де людина бачить зразки любові та відданості, родинності та красивого життя у найглибшому, вічному значенні цього слова.  Майже всі вірші Любові Забашти - пряме звернення до квітки, пташки, дерева. Поетеса вміла зберегти у своїй творчості чистий погляд на життя.

 Крім, окремих тематичних поезій, поетеса писала загадки, примовки, вірші до свят.

Діти залюбки читають книжечку Любові Забашти "Пісня зеленого лісу", до якої увійшли вірші про красу рідної природи, про ліс та його мешканці.

БАРБАРА КОСМОВСЬКА - ПОЛЬСЬКА ПИСЬМЕННИЦЯ

Пропонуємо вам познайомитися із особистістю й творчістю популярної польської письменниці авторки книг для підлітків та дітей Барбари Космовської,  яка цьогоріч святкує своє 65-річчя.

Книги Барбари можна знайти на полицях нашої бібліотеки. Чекаємо вас у нашій книгозбірні! 

Фантастичний світ Дяченків

55 років від дня народження Марини Дяченко

Марина Дяченко народилася 23 січня 1968 року у Києві. Дівоче прізвище письменниці — Ширшова. Батьки письменниці — вчителька і вчений. Дівчинка вчилася на відмінно, в дитинстві багато хворіла (основною проблемою була короткозорість, що заважала вдаватися до улюбленого заняття - читання) і захоплювалася водним видом спорту - веслування на байдарці.

Сім'я Марини була музичною, що не дивно, оскільки мама Галина Олексіївна закінчила консерваторію. Батько Юрій Михайлович став завідувачем відділу Інституту фізики напівпровідників. Перші твори Марина склала раніше, ніж навчилася писати - це були казковий трилер і детектив. Дівчинка вигадувала собі уявних друзів, розігрувала з ними діалоги й сценки, а після закінчення школи вступила до театрального інституту.

Закінчення навчання збіглося з розвалом СРСР. Україна стала незалежною державою, і молода актриса, яка раніше говорила тільки російською, опанувала українську в такій мірі, що перемогла на конкурсі читців, а згодом стала викладачем української сценічної мови. Театральна кар'єра розвивалася успішно, але юна артистка Ширшова ставилася до себе дуже критично і вимогливо.

Подружжя Марина і Сергій Дяченко

Подружжя Марина і Сергій Дяченко — уродженці Києва, спільно створюють книги українською та російською мовами. Письменники називають фантастику спростуванням застарілих догм, а реалізм — рабським нашийником. Співавтори неохоче дають інтерв'ю і діляться подробицями особистого життя, оберігаючи сімейно-творчий тандем від зовнішнього втручання.

Співавтори Дяченко - володарі премій імені братів Стругацьких, імені Кіра Буличова, премії «Аеліта». На конгресі письменників-фантастів у 2008 році роман подружжя «Vita nostra» - перший том із трилогії «Метаморфози», до якої також увійшли твори «Цифровий» і «Мігрант», названий кращою фантастичною книгою початку 21-го століття.

Документальна стрічка «The will of Victory (A Doc Opera)», знята за сценарієм Марини та Сергія, - номінант на премію «Оскар».

У 2018 році книга "Vita nostra» увійшла в кілька американських топових рейтингів, що з перекладеною літературою в США буває дуже рідко. У 2019 на книжковому ринку з'явився новий роман подружжя «Промінь», в якому перетинаються дві сюжетні лінії - земних колоністів, що застрягли на застарілому космічному кораблі на «курячих доріжках» Всесвіту, і квартету тінейджерів, покликаного вирішити долю астронавтів.

Як добре те, що смерті не боюсь я...

Василь Стус — видатний український поет XX століття, перекладач, прозаїк, мислитель, літературознавець, правозахисник, борець за незалежність України у XX столітті.

Сьогодні, 6 січня, виповнюється 85 років від дня його народження. З цієї нагоди пропонуємо Вам виставку-персоналію «Як добре те, що смерті не боюсь я», на якій презентована література про життя та творчість письменника.

Співа моя душа прозора і крилата

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Володимир Сосюра

6 січня виповнюється 125 років від дня народження українського письменника, поета-лірика, автора славнозвісного вірша «Любіть Україну» Володимира Сосюри.

З цієї нагоди в книгозбірні організовано перегляд літератури "Співа моя душа прозора і крилата" . Запрошуємо усіх бажаючих ознайомитися з біографічними відомостями і творчим шляхом письменника.

Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1898 р. на станції Дебальцеве.

Дитячі роки минули у селищі Третя Рота біля Дінця.

З одинадцяти років хлопець почав працювати у бондарному цеху содового заводу, потім був телефоністом, чорноробом.

Початкову освіту дав йому батько; крім того, Володимир багато читав, особливо захоплюючись пригодницькою літературою.

У 1911 р. він вступає до двокласного училища в с. Третя Рота.

Продовжував освіту в Харківському інституті народної освіти.

Поет брав участь у громадянській війні (спочатку в складі петлюрівської, а потім — Червоної армії) та Другій світовій війні.

Писати вірші почав із 14 років. У жовтні 1917 р. лисичанська газета «Голос рабочего» друкує вірш В. Сосюри «Плач волн», потім — перший вірш українською мовою «Чи вже не пора».

Формування його як зрілого поета припадає на пореволюційні часи.

У 1921 р. вийшла збірка «Поезії», це була друга його книжка. Перша, «Пісні крові», не збереглася. Цього ж року з’являється поема «Червона зима». У 20-х роках XX ст. виходять також збірки «Осінні зорі», «Сьогодні», «Золоті шуліки», «Коли зацвітуть акації».

Наприкінці 1920-х років з боку критики все частіше чуються вислови про неправильну політичну орієнтацію поета. У цей важкий час В. Сосюра майже не пише, займається перекладами. Настрої відчаю позначилися й на збірці «Серце».

Збірки воєнних та повоєнних років: «В годину гніву», «Під гул кривавий» , «За мир», «На струнах серця», «Солов’їні далі». У 1960 р. завершує поему «Розстріляне відродження», розпочату в довоєнний час і опубліковану в 1988 р. в журналі «Вітчизна».

В останнє десятиліття життя поета побачили світ збірки поезій «Близька далина» (1960 р.), «Поезія не спить», «Осінні мелодії», «Весни дихання».

Поема «Мазепа», розпочата у 1929 р. та закінчена в 1959 р., потрапила до списку заборонених творів і була надрукована аж у 1988 р.

До останнього дня поет залишався людиною активною, діяльною, життєлюбною.

Помер Володимир Сосюра 8 січня 1965 р.

Свіча добра людського

  24 травня українська культура відзначає 110- ту  річницю від дня народження Михайла Стельмаха   ― цікавий, самобутній талант. Один з видатних і вдумливих художників слова. Одночасно ― поет і прозаїк, драматург і фольклорист, публіцист і кіносценарист. Жанровий і тематичний діапазон його творчості досить широкий, художня палітра на диво різнобарвна, приваблива; стиль його письма чарує, полонить читача.
 Про цікаві факти із життя та творчості Михайла Стельмаха  ви  дізнаєтесь, ознайомившись з книжковою виставкою - персоналією "Свіча добра людського", яка підготовлена у бібліотеці та переглянувши наступне відео.