Початок 60-х років ХІХ
століття характеризується пожвавленням духовного життя в Галичині. Українські студенти та гімназисти виявляли свій
патріотизм такими атрибутами, як: червоні гарасівки, вишивані сорочки, козацькі
шапки..., а от бойової патріотичної пісні не було. Гімн «Руської ради» з 1848
року «Мир вам, браття, всім приносим» не мав того революційного пафосу, якого
так прагнула молодь.
І ось у львівському журналі «Мета» № 4,1863 рік, появився патріотичний вірш
поета з Бориспіля поблизу Києва – Павла Чубинського – «Ще не вмерла Україна».
Цей вірш припав М. Вербицькому до вподоби як своїм високопатріотичним змістом,
так і легкістю форми.
