Про нас


    Заримована історія  БРДБ
 І. Про книгохранительок взагалі
Людині вченій прагнеться писати,
Щоб власні відкриття передавати
                                       Усім-усім: і ближнім, і народу,
                           й людству всьому,
      А не ховати їх в шухляду свого дому.
                                        Слугує книжка для всіх знань
                                     провідником,
              Хоч останніх, по-франківському сказать, -
                                                                    огром.
  Самих книжок у світі – теж огром,
      Чи авторучкою писались, чи пером, -
 Утішно, що іздавна накопичувались
                                               в теках,
               Бібліотеках, по- вкраїнськи, в книгозбірнях.
         І шанувались – зберігались там на рівні,
                                      І сортувались, щоб не блукать
                                          і в двох смереках.
 На книгозбірні й місто Бар не бідне,
     А для дітей одна із багатьох тут рідна.
                                     Свою історію вона, дитяча, має,
                                      Про неї далі й порозповідаєм…
ІІ. За 7 років до окупації
У 1937-ім, у грудні, 8 числа,
   Про диткнигозбірню з’явилась замітка
 У облгазеті кореспондента А.Власія
Утішне було що й примітне:
Читачів півтораста та літвечори
 Й за Сталіна тут традиційно були
А ще книжок більше шести з
                                      трьома нулями,
Хоча і штат, й приміщення незнані,
Адже війна понищила архіви,
    Книжки віддала на грабунок, що є сили.
Замітка ж вказує: диткнигозбірні
                                         в ті часи – три роки,
 А почалась із п’ятиста книжок
                                       й тридцятки читачів, допоки
  Не розрослась, підтримана активом,
Та все ж війна понищила ось це
                                           дитяче диво…
 
ІІІ. І почали в повоєння пісню знову…
Через три місяці опісля звільнення
                                                              барчан
Учитель, громбібліотекар та
                                                 народній костоправ
У Барі, легендарна Адельфіна,
Яка рівняла не один десяток років
                                                     спини,
    Для вінначальства гордо звітувала,
  Що в першій літа день дитяча
                                             знов запрацювала.
 Кімнату їй надала школа друга,
  Неначе вірна бойова подруга, -
 Сусідили ще потім 19 років,
 Лиш через вулицю, за кількадесят
                                                           кроків.
 Карчевська ж в повоєнний час
                                           170 книжок зібрала,
 Хоч 40 читачів лишень тоді
                                                   дитяча мала.
        Та офіційно – в1946-ім, першого липня,
                                                       почали,
   Тільки з перервами лиш в пору ту
                                             працювали.


              ІУ. Несолодка праця в просоленому будинку
   В наступнім році, саме у День сміху,
   Нова завкнигозбірнею нову заклала віху.
  Це – Федорова. Тут чверть століття
                                                                                            керувала,
  Проте при витоках чимало труднощів
                                                                                           зазнала.
Дозбирувала у барчан книжковий фонд
  І гуртувала в повоєнні простих діток,
                                                                                  не бомонд
Квадратних метрів тридцять
                              в «Коцюбинського будинку»
Дісталось в ті роки бібліотеці.
Чи витерпів би наш сучасник
                                                            того лиха й половинку,
 Хоч часто мучиться тепер то у грозі,
                                                                  то в спеці?
Фейк – по сьогодні: сіль в домі тім
                                                                           тримали німці,
Тож стіни нею понад міру наситили,
    Та кажуть, що радянці після визволення
                                                                                       захотіли
     Засипать солі у костел, мабуть, не по колінця.
  Віряни не дали, то ж спересердя ніби
Склад солі – у колишній Штока дім,
                                                                                     без хліба.
Не для жінок, не для книжок –
                                                                             умови праці,
За ними то не полювали б папараці…
   Цвіль – на книжках, на стінах - сирість,
 Хоча навколо не війна, а мирність.
Крім того, стеля понад негарностями
                                                                                           аварійна,
 А ще тривога за життя усіх постійна.
    І ще самі, без працівниць тех, прибирались,
   Самі і дрова в ліс же їздили заготовляти,
    Самі вантажили й вугілля для кімнати.
                               
               У. Підставлені плечі Будинків-сусідів
Час деякий від аварійності в сусіднім
                                     Домі піонерів рятувались
Ще й Дім культури прихисток надав,
 Коли ремонту 30 квадратних метрів
                                                                                доче
 Але для радості все ж не було
                                                                                   підстав,
Хоча музей меморіальний земляку
                                                                в будинку тім зробили,
 Донька Ірина Коцюбинська
                                                                    експонати надала,
 Коли те Федорова в листуванні
                                                                                попросила,
 Та врятувать остання книгозбірню
                                                                                        не змогла.
   Після повернення назад із будкультури
  Негарності на стіна вийшли знову.
Не варта ризику була подібна авантюра:
   Все ж впала стеля в древнім домі
                                                                                      біля Рову

                 УІ. І наступні два довготривалі переселення
 Переселила влада книгозбірню
                        в приміщення аптечні біля школи,
Була порівняно тут доля тиха й рівна,
 Не повернули труднощі ті знову.
  Більше двадцятка літ дитяча
                            в стінах цих перебувала,
 Допоки й фонду, й читачам не стало
                                                                                 їх замало
 І знову – переселення, на третім році
                                                                                   Незалежності…
            Героїв Майдану тепер, 19.
  Не треба давньої тривоги й обережності,
      Лиш вдячних читачів ще надцять
                                                                                 й надцять.
                 УІІ. Бібліотечні новації 1958-го, і не тільки
 Та, незважаючи на всі важкі
                                                                                       умови,
Дитяча залучала юних читачів
 І шістдесят літ тому не чудово,
 А закономірно отримала
Почесну грамоту та слів
Похвальних чула чимало на свою адресу
 І в області була одна з передових;
Підхід шукала до читацьких інтерес
 Впроваджувала форм роботи тут
                                                                                     нових:
Читацькі конференції й дитячі ранки
 Спочатку дивний вільний доступ
                                                                             до полиць
Не раз портрет Юхимівни
                                                                на Дошці був Пошани,
Хоча не без впливу ленінських зірниць.
 Звичайно, що бібліотека слухняно
                                                                             святкувала
 Піввіку Жовтня й Леніна сторіччя
 І атеїзм, як інші всі, пропагувала,
І в дусі часу славила ще тільки
                                                                    плани п’ятирічки.
 Та шістдесят ще літ тому класичні відділи
                                                                                   два тут зробили,
   Як і бібліотечну раду, й звіти для батьків
                                                                                           читайликів,
   І в творах краю рідного вже почерпнули
                                                                                   сили,
 Й пропагували любов до книжки
                                      земляка Михайлика.
              УІІІ. Новинки в дитячій 1978-го та у наступні 80- ті
 А сорок літ тому створили
                                  краєзнавчий тут гурток
 Як і театр ляльковий «Буратіно»
  А у  80-х Дні впровадили
                     й спеціаліста, й інформації
І – методичний для співробітників куток,
       Хоча іще без комп’ютеризації,
 Та намагались працювати на «відмінно».

ІХ. Бібліотечні очільниці - наступниці
 До речі, після Юхимівни два роки
                                ще Вітковська керувала,
 А там – й Юревич, аж до Незалежності,
 Рік – Кирилюк, доки директором системи
                                               ще не стала,
А далі Войціхова вчила любити книжку
                                                    до безмежності.
 Пані Мірчук продовжила привчати,
 Щоб дихання нові роботі з дітьми дати.
   І добира Іванівна і ключики, й дороги,
  Щоби дитяча стала впевнено на ноги.
     А за загальні 30 літ роботи
Набралася і радості, й турботи –
  Ще видно здалеку, із перехрестя,
                                   результат:
Як в книгозбірні змінні майорять.
   Х. В інше русло – з початком Незалежності
У 90-х повернулись до джерел –
  Не атеїзм –духовність вже на часі…
І крає-, й народознавчий клуб же
                                  «Роксолана» тут живе,
Й культура українська вже у базі
  Світогляду нового школяра.
  Впроваджено в дитячій й лото літературне,
                                                       й КВК
Й «Що? Де? Коли?», й відкрита творів
                                     заборонених ріка.
           ХІ. Випробування збіднінням 1998 –го, і не тільки
 Нарешті, 20 літ тому про День бібліотек
                                                 Указ
Хоча нових надходжень було мало, 
Шукали спонсорів для передплат
                                                   у той час,
 А на зарплати теж не вистачало
 А 10 літ тому був
                                капремонт в дитячій,
 Набула вигляду вже звичного сьогодні.
Так хочеться не повертать
                                       до бідності безодні,
 Коли для книжки коштів,
                                        наче сліз котячих.

ХІІ. Активні дії та позитивні події в дитячій - 2000
Зате задарма тут велась недільна школа,
Де дітки основи православ’я
                                               вправно вчили,
 Фортепіано для хористів малих церковних
                                            тут служило,
 Як і за чверть 100 тисяч книг тут
                                     не платили теж ніколи.
Задарма ніч пройшла в бібліотеці
                                          молодіжна,
 Задарма й тренінги для особистості
                                           зростання,
Задарма відповіді на складні
                                         дитячі запитання
 І виставки, і ікебани ніжні
Задарма диспути, дебати,
                          майстер-класи
 І заходи сімейного читання,
 І в Інтернеті, у трьох комп’ютерах
                                    блукання,
 Й притулок в несприятливу щоразу.
 ХІІІ. Якщо книгозбірню підтримують,
                                 то це потрібно. Дітям. І не тільки.
       Та головне, щоб і задарма – недаремно
  Розумна ж книжка читачів
                           чекає чемних,
 Дитяча книгозбірня прагне їх таких
                                                зростити…
 Дай Боже, їй самій ще довго
                                      в світі жити!
 
Користувачка Лясковська Т.Ю., з вдячністю.
                                                               Серпень 2018 року