Краєзнавство


         Бар – місто районного підпорядкування з 1938 року, розташоване на річці Рів за 68 км від обласного центру та за 7 км від залізничної станції. 
Територія міста Бара була заселена ще з прадавніх часів. На східній околиці міста археологи виявили трипільське поселення (бл. III тисячоліття до н.е.), а на західній – скіфське (середина І тис. до н.е.) і черняхівське (бл. IV ст. н.е.).
Документальна згадка про місто Бар (під назвою Рів) відноситься до 1401 р. Відомий український історик Михайло Сергійович Грушевський в праці «Барське староство» пише: «...що вже в 1405 р. м. Рів було населеним містом, так що заселення його слід віднести до попереднього часу...».
Історики-краєзнавці вважають, що місто виникло і будувалось в середині XIV ст., а можливо раніше. Воно було розташоване на правому березі річки Рів, там, де тепер знаходиться село Чемериси-Барські.
1537 рік відкрив новий період в історії нашого краю. Польська королева Бона Сфорца викупила м. Рів у магнатів Одровонжів і перейменувала у Бар на честь італійського міста, в якому вона народилася. За часів Бони місто відбудовується і розвивається, йому надається Магдебурзьке право.
В 1538 році м. Бар стає центром староства, яким залишається до кінця XVIII ст.
Протягом багатьох років населення Барщини веде героїчну боротьбу за своє визволення. В 1594 р. вибухнуло велике повстання проти гніту польських феодалів під проводом Северина Наливайка і Григорія Лободи, в якому прийняло участь населення Бара.
В часи Визвольної війни українського народу 1648-1657 pp. під керівництвом Богдана Хмельницького Бар був одним з важливих об'єктів, за який точилися запеклі бої:
- 1648 р. – визволення Бара військами Максима Кривоноса;
- 1649 р. – розгром Іваном Сірком поляків під Баром;
- 1649 р. – війська Данила Нечая розбили польські війська біля сіл Матейкова і Миток;
- 1651 p. – Барське староство визволено Богданом Хмельницьким.
Деякий час Бар був резиденцією Богдана Хмельницького. Але згідно з Андрусівським перемир'ям місто, як і вся Правобережна Україна, залишалося під владою Польщі.
Протягом XVIII ст. Бар залишався опорним пунктом польсько-шляхетської реакції й католицизму. У відповідь на це в 1702-1704 pp. населення міста брало участь у народному повстанні проти польського гніту, яке очолив Семен Палій. В 1768 р. в Барі виникло воєнно-політичне об'єднання польських магнатів – Барська конфедерація.
В 30-х роках ХУШ ст. на території нашого краю поширюється гайдамацький рух під керівництвом Неживого, Журби, Швачки, Бондаренка, Верлана. Вершиною гайдамацького руху була Коліївщина. Царський уряд допоміг полякам придушити повстання. Російські війська захопили Бар, розгромивши і конфедератів.
З приєднанням Правобережної України до Росії Бар в 1793 р. увійшов до її складу, як повітове місто, а з 1797 р. - став заштатним містом Могилівського повіту Подільської губернії. Села колишнього Барського староства ввійшли до складу Могилівського, Летичівського і Літинського повітів.
Особливо гострого характеру набирає селянський рух під проводом Устима Кармалкжа. Його сподвижниками були Ілля Малярчук з с. Гармак, Йосип Серветник (він же Покотило, Покотильчук) з с.Комаровець. Повстанські загони діяли в районі Бар-Ялтушків-Ушиця. Найактивніша боротьба в нашому краї припадає на 1822-1835 pp., яка після трагічної смерті народного месника тривала аж до 1845р.
В другій половині XIX ст. в Подільській губернії відбуваються кардинальні зміни.
Бар став значним торгово-ремісничим містом Поділля, мав 14 промислових підприємств, з них 4 шкіряні, 2 чавуноливарні, 8 черепичних майстерень, 4 водяні млини та добре розвинений візничий промисел.
Бар і Лісові Бирлинці (тепер Лісове) ще у XVIII ст. стали важливими осередками гончарного виробництва. В Барі виникли родинні династії гончарів Врублевських, Желіховських, Круликовських та багатьох інших. Особливо типовий для барських тарілок був малюнок «зозуля на калині».
Розвиток промисловості й ремесла сприяв виникненню культурно-освітніх закладів. У місті було два училища - повітове, створене у 1803 р. і духовне, відкрите у 1837 р.
Помітні кроки здійснюються у розвитку освіти. Ще з 1868 р. діяло міське двокласне училище (нині будинок греко-католицької церкви). У 1907 р. до ладу стало реальне училище (тепер СШ № 4), у 1911р. відкрито приватну гімназію для дівчат (тепер СШ № 2), яка згодом одержала право приватно-державної.
При Барській міській управі в 1900 р. відкрилась перша бібліотека.
В Барі для управління містом обиралась міська дума. У 1905 р. Поділля охопили революційні виступи. Навесні і влітку 1905 р. було найбільше піднесення страйкової боротьби в Барі і селах нашого краю. В травні 1905 р. відбулися страйки Барської та Ялтушківської цукроварень. Робітники вимагали покращити умови праці і збільшити зарплату.
Перша світова війна 1914 р. завдала нових бідувань населенню району. В Барі було мобілізовано на фронт більше тисячі чоловік. В місті була розквартирована військова частина.
У лютому 1918 р. Бар окупували війська кайзерівської Німеччини. У боях з австро-німецькими окупантами брав участь Барський червоногвардійський загін.
23 березня 1919 р. Богунський полк визволив Бар, а в червні цього ж року місто перейшло до рук УГА. В січні 1920 року містом знову оволоділи загони Червоної Армії, а в квітні – білополяки і петлюрівці. Радянську владу в районі остаточно було встановлено 24 червня 1920 року.
Зразу ж після закінчення громадянської війни розпочалося відродження промисловості й сільського господарства. Реконструюються спиртовий та цукровий заводи, споруджується машинобудівний завод, відкриваються нові підприємства: цегельні заводи, хлібозавод, швейна фабрика, електростанція, машинно-тракторна станція.
Місто було електрифіковано у 1936 р. У Барі будують районну лікарню, школи. Ще в 1925 р. був відкритий механічний технікум. З квітня 1931 р. почала виходити районна газета «Більшовицькими темпами» (тепер «Подільський край»).
Трагічний голод 1933 р. не поминув й Барського району. Смерть від голоду спустошувала цілі села. Так, у Копайгороді, як свідчить статистика, лише за півроку померло 273 чол., у селі Польовому – 200 чол.
В 30-ті роки в країні розпочалися масові репресії, пов'язані з культом особи Сталіна. Йшли в небуття тисячі ні в чому не винних радянських громадян. Чимало загинуло й жителів Барського району.
Напад військ фашистської Німеччини перервав подальший розвиток нашого краю. 15 липня 1941 р. гітлерівці окупували Ялтушків і більшість сіл Барського району, а 16-го – сам райцентр. Настали страшні дні кривавого режиму. Окупанти розстріляли близько 7,5 тис. мирних громадян, 2 тис. вивезли на примусові роботи до Німеччини. Більше 8 тис. мешканців району загинуло в боях за Батьківщину.
19 березня 1944 р. війська 18-ї та 38-ї армій Першого Українського фронту розпочали бої за визволення району. Особливо запеклі сутички точилися в районі шосе Бар-Журавлівка-Ялтушків. 25 березня частини 305-ї стрілецької дивізії (командир – полковник О.Ф.Васильєв) 74-го стрілецького корпусу 38-ї армії оволоділи Баром.
У боях за населені пункти району віддали своє життя 1186 воїнів.
З переходом до мирного життя відновлювали свою діяльність органи Радянської влади, відбудовувались підприємства, вставала з колін промисловість міста. З часом в Барі розвивається освіта, культура, медицина.
В даний час у місті функціонують 4 загальноосвітні школи, професійно-технічне училище, гуманітарно-педагогічний коледж, автомобільно-дорожній коледж, районна лікарня, центральна бібліотека, районна бібліотека для дітей, будинок культури, кінотеатр.
З кожним роком місто стає кращим та більш впорядкованим.


   Природні умови і ресурси

    В кліматичному відношенні це волога, помірно-тепла агрокліматична зона.
Водний басейн — 1971 га загальною площею. Річки, струмки - 125 га; канали, канави - 44 га. Найбільші річки: Рів - довжина 100 км, Лядова - 85 км. Ставки займають 467 га.
Грунти ясно-сірі та сірі лісові, темно-сірі опідзолені, болотні та торфово-болотні. Болота займають 1965 га.
Площа сільськогосподарських угідь - 81489 га; орні землі - 66558 га, пасовища - 7742 га, сіножаті - 2523 га, сади - 4515 га. Лісові площі становлять 17739 га. Переважають дубово-грабові ліси з домішками липи, ясена, клена, береста, тополі, берези, осики, вільхи. Поширені лікарські рослини: звіробій, деревій, ромашка лікарська, валеріана, м'ята перечна, череда та ін.

Немає коментарів:

Дописати коментар