Книжкові іменини






ЯК ТВОРИВСЯ "ВІННІ ПУХ"
95 років тому у Лондоні опублікована перша книга 
Алана Мілна з циклу про Вінні Пуха

      Найзнаменитіший персонаж Алана Мілна вперше з'явився на сторінках газети London Evening News напередодні Різдва, 24 грудня 1925 року, в оповіданні «Неправильні бджоли», а в жовтні 1926 року Мілн випустив першу збірку історій про Вінні. На казки про ведмедика Алана Мілна надихнув його маленький син, Крістофер Робін.

 Влітку 1921 року, на день народження свого сина, англійський письменник Алан Мілн подарував йому плюшевого ведмедя. Дитині так сподобалася іграшка, що він не розлучався з нею практично ніколи. Всі іграшкові персонажі мультсеріалу були прообразами іграшок сина: це Тігра- веселун і П’ятачок- добряк. Вінні-Пуха спочатку назвали Едвардом.

    А через три роки сім'я відвідала зоопарк і хлопчикові полюбилася ведмедиця на ім'я Вінніпег. Тоді-то Робін перейменував Ведмедика в Вінні. Не вистачало Пух! І тут він зустрічається з сусідським лебедем і додає до Вінні Пух. Так і вийшов Вінні-Пух.


    Письменник спостерігав, як дитина грає з ведмежам і іншими своїми іграшками (які стали прототипами і всіх інших героїв), і надихнувся на створення серії творів про його пригоди. Ці роботи стали публікуватися в газеті LondonEveningNews.

 Згодом розповіді дуже сподобалися читачам газети, вони постійно вимагали продовження історії. Це призвело до того, що в жовтні 1926 року випущена вже перша повноцінна книга.

     Потім вийшла друга книга, а також дві збірки віршів для дітей.

   Першою людиною, яка створила зображення Вінні-Пуха, був англійський ілюстратор Ернест Шепард.

    Твори Алана Мілна були переведені на більш ніж 25 мовою по всій планеті, в тому числі на латинь.


  
До Вашої уваги віртуальна інформина з нагоди 
145 річниці від дня публікації книги американського письменника Марка Твена 
«Пригоди Тома Сойєра».
 Ця історія про юного, безтурботного та винахідливого хлопчика Тома, стала шедевром дитячої літератури та завоювала серця читачів у всьому світі. Тож поспішайте до бібліотеки, щоб разом з героями книги поринути у їхні пригоди!



Михайло Булгаков "МАЙСТЕР І МАРГАРИТА"  - 50 років

       Ніколи і нічого не просіть! Ніколи і нічого, і особливо у тих, хто сильніший за вас. Самі запропонують і самі все дадуть! 

Михайло Булгаков "Майстер і Маргарита"

   Роман «Майстер і Маргарита» Михайло Булгаков почав писати 1928 чи 1929 року. Серед дійових осіб у першій редакції не було ані Майстра, ані Маргарита. На початку 1930 року Булгаков свій незакінчений роман спалив. Восени 1932-го письменник повертається до роботи над головним твором свого життя. Авторська правка роману триває з перервами до останніх днів. Роман став класикою світової літератури, витримав багатомільйонні тиражі у нас і за кордоном. Його перекладено багатьма мовами Європи, Америки, Азії, неодноразово інсценовано і екранізовано. На його сюжет створено музичні твори, опери і балети. Тріумфальна хода безсмертної сатиричної фантасмагорії-феєрії з геніальною вставною новелою про Христа і Пілата продовжується!

Твір Михайла Булгакова "Майстер і Маргарита" визнаний геніальним і до цих пір вражає навіть сучасних читачів. Знайти аналог роману подібної оригінальності практично неможливо.

110 років від виходу драми "Лісова пісня" (1911) Лесі Українки



Микола Гоголь "Вечори на хуторі біля Диканьки" - 190 років


 
  
Микола Гоголь “Тарас Бульба” - 185 років


«Тарас Бульба»— повість письменника Миколи Васильовича Гоголя з циклу повістей «Миргород». Найдовша з повістей письменника. Центральними дійовими особами твору є запорозькі козаки, а місцем дії — Україна першої половини 17 століття. Головний герой — козацький полковник Тарас Бульба.

Існує ряд перекладів повісті українською. Відповідно до покажчика «Микола Гоголь: українська бібліографія» виданому у 2009 році, існує понад 10 різних перекладів на українську повісті «Тарас Бульба». Так, у згаданій українській бібліографії Гоголя 2009 року, зазначається що перший український переклад повісті Гоголя «Тарас Бульба» (Львів, 1850) здійснено Петром Головацьким, а найновіші переклади українською вийшли вже в 2000-их роках.

Відомо, що протягом приблизно першого двадцятиліття ХХ ст. в Україні повість Тарас Бульба зазнала аж п'яти різних перекладів та одинадцяти окремих видань. Серед перших перекладачів були знані українські літератори й діячі національної культури — Михайло Уманець (відомий українофіл, член Одеської громади), Василь Щурат (добре знаний письменник із Галичини), Микола Садовський (блискучий український актор, театральний діяч та літератор), Володимир Супранівський та Ст. Віль. Своєрідністю їх перекладів було те, що практично кожен із перекладачів у свій спосіб інтерпретував ті дражливі для української національної свідомості проросійські акценти, які з'явилися в тексті повісті внаслідок другої її редакції автором у 1842 році.

Переклад Ст. Віля (псевдонім Леся Гринюка) було надруковано у 1909 році у Коломиї. Пізніше у 1918 році твір перевидали в українській діаспорі у канадському місті Вінніпеґ.


1918 року повість переклав Микола Садовський, який при перекладі користувався першим і другим варіантами повісті та залишив внесені Гоголем зміни в сюжет, але усунув пафосні фрази з прославлянням царя внесені в редакцію 1842 року. Вперше цей переклад було видано у 1918 році в часи Української Народної Республіки. Через 80 років цей переклад творчо підредагували Іван Малкович та Євген Попович, і він вийшов 1998 року у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га».

В радянський період України з'явилось декілька перекладів Тараса Бульби. Так, 1930 року Андрій Ніковський створив свою версію перекладу під псевдонімом А. Василько (Харків, Книгоспілка, 1930). 1937 року ця повість повторно вийшла, але з політичних причин уже без імені перекладача (Київ-Одеса: «Молодий більшовик», 1937). У своєму перекладі Ніковський здійснив спробу «зворотнього перекладу», зберігаючи особливості Гоголівської мови у відповідності із «стилізаційним перекладом», відтворюваним у ті роки Володимиром Державиним. 1948 року з'явився ще один переклад зроблений Антіном Хуторяном редакції 1842 року з невеликими правками по «партійній лінії».

2003 року у видавництві «Дніпро» побачив світ переклад канонічного видання Гоголя 1835 року, який здійснив популярний український письменник Василь Шкляр. Цей переклад Шкляра набув значного розголосу у суспільстві, але думки щодо нього розділилися. Зокрема, переклад високо оцінили українські критики.


Немає коментарів:

Дописати коментар