Родзинки-цікавинки

23 травня з 2000 року за ініціативи організації American Tortoise Rescue відзначається ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ЧЕРЕПАХ – тварини, яка символізує мудрість, багатство і довголіття. Головна мета цієї дати – привернути увагу до вимирання черепах через занадто близьке сусідство з людьми.

Цікаві факти

Черепаха найдавніша рептилія на Землі. Перша відома науці черепаха з'явилися 220 мільйонів років тому. Розміри доісторичних черепахбули величезні – діаметр панцира сягав 3,6 метрів.

Сьогодні найбільша черепаха – шкіряста черепаха – розмір її панцира більше 2 метрів в діаметрі, а вага – 500-600 кг. Передні ласти, позбавлені кігтів, в розмаху сягають 5 м.

Помилково існує думка, що черепахи дуже повільні тварини. Насправді це не зовсім так. Шкірясті черепахи здатні плавати зі швидкістю 35 км/год, але на суші вони повільніші і пересуваються зі швидкістю 15 км/ч. Швидкість пересування сухопутних черепах залежить від температури навколишнього середовища. Чим холодніше, тим повільніше черепаха буде повзти. Основним фактором повільності черепах є будова їх організму. Короткі кінцівки насилу можуть переносити громіздкий і важкий панцир з великою швидкістю, тому черепахи і символізують повільність і незграбність.

Черепахи здатні голодувати тривалий час. Слонова черепаха може обходитися без їжі 18 місяців.

Панцир черепахи складається з ороговілих щитків. На них щороку утворюються концентричні кільця. За ними, як у дерев, можна визначити вік черепахи.

Черепахи поширені майже на всіх континентах, за винятком Антарктиди. Вони здатні вижити в будь-яких умовах, але для розмноження їм необхідна тепла вода.

Секрет довголіття

Черепахи є довгожителями, чимало представників цих рептилій доживають до 100 років, але є й такі, які перетинають рубіж в 250 років. Звичайно, це не могло не зацікавити людину, яка протягом всієї своєї історії знаходиться у пошуку способів подовження свого віку. Міжнародна команда генетиків з п'яти країн знайшла відповідь на це запитання. Вчені знайшли аж 43 гена, які можуть впливати на високу тривалість життя черепах. Серед них є ті, які пов'язані з імунною системою і захистом від вірусів, паразитів та інфекцій. Також у гігантських черепах виявили додаткові копії генів, які відповідають за придушення зростання злоякісних пухлин. Проте найцікавішою знахідкою виявились ті гени, які задіяні у виправленні хімічних пошкоджень і розривів в молекулах ДНК. Зокрема, вони помітили зміну в гені XRCC6, який задіяний в з'єднанні дволанцюжкових розривів ДНК.

Сьогодні чимало черепах на межі вимирання. Їх винищують через вживання в кулінарії та народній медицині. Кожна третя черепаха помирає в результаті рибальського промислу. Інших видів цих рептилій виловлюють і продають за копійки.

Серед головних загроз для тварин вчені відзначають руйнування місця існування, вилов в їжу і для продажу як екзотики, хвороби і зміна клімату.

У 2016 року група вчених з Китаю і США довела, що розмір популяцій більшості сучасних вимираючих хребетних тварин почав різко знижуватися в кінці XIX століття і з тих пір зменшується на 25 відсотків кожні 10 років.

Біологи підрахували, що приблизно 61%, або 217 з 356 видів черепах на Землі знаходяться під загрозою вимирання або вже вимерли, і їх зникнення буде мати масштабні наслідки для екосистем, які вимагають додаткового вивчення.

Який він, світ без черепах

Черепаха приносять користь, знищуючи личинок комарівта хворих риб. Болотна черепаха – санітар водойм. При всій своїй спритності у воді їй вдається спіймати лише хвору або поранену рибу, що в цілому сприяє покращенню популяцій риб.

Загалом черепахи впливають на «здоров'я» чималої кількості різних екосистем, в тому числі пустель, боліт, прісноводних і морських середовищ. Скорочення їх чисельності може мати негативні наслідки для інших видів, в тому числі й для людини.

  20 травня 1873 року Джейкоб Девіс і Леві Стросс подарували нам один із кращих винаходів людства – джинси. Щоправда, в ті часи творці називали їх overall (комбінезон без верху) і ніколи не носили самі. Адже це був дешевий одяг для робітничого класу, а Девіс і Страусс – шановані бізнесмени.

148 років потому джинси носять усі, незалежно від статусу, віку та приводу. Щосезона вони з’являються в колекціях дизайнерів і лише трохи змінюють свій формат. Наприклад, наймодніші джинси цього року – із защипами і необробленим краєм.

День народження культового предмета гардероба – хороший привід дізнатися про нього трохи більше.  

Кілька фактів, які вас здивують і допоможуть блиснути в розмові з друзями.

1. Парусинову тканину для джинсів відправляли з італійського порту Генуя. На тюках ставили штамп місця відправлення – Genes. Американці, які одержували матеріал, читали напис за правилами своєї мови – виходило “джинс”. Остаточно назва прижилася майже через 100 років, у 60-х роках ХХ століття.

2. Схожа історія з денімом – тканиною джинсів, яку стали використовувати пізніше. Насправді це бавовняна саржа, вироблена у французькому місті Де Нім. Але до її реальної назви нікому не було діла, всі говорив просто – денім.

3. Перші джинси виглядали не так, як сьогодні. Вони були коричневого кольору, мали тільки одну задню кишеню, а замість шлевок під ремінь – ґудзики для підтяжок.

4. Другу кишеню джинси отримали у 1901-му. Тоді ж з’явилися дугоподібні шви, які досі можна зустріти в деяких моделях. За однією з версій, так закріплювали підкладку. Ну а зараз це просто декоративний елемент.

5. У 1886-му для джинсів Levi’s розробили фірмову шкіряну нашивку. На ній зобразили двох коней, які намагаються розірвати штани. Натхненням послужила історія машиніста одного поїзда. Через поламану зчіпку вагонів він ризикував застрягти в середині шляху. Недовго думаючи, чоловік скріпив вагони… парою джинсів. І спокійно дістався кінцевої точки.

6. Як ви вже зрозуміли, спочатку денім не надто шанували. Тому коли співак Бінг Кросбі одного разу з’явився в джінсовці на порозі престижного готелю, його не пустили. Утім, з почуттям гумору у американського виконавця виявилося все окей. Наступного дня він прийшов у смокінгу з деніму.

7. Епоха джинсів почалася в 1978-му з рекламної кампанії Кельвіна Кляйна. Він першим показав, що цей предмет гардероба може бути справді модним.

8. Незабаром після цього випустили перші жіночі джинси – в 1981 році.

9. Одну з найстаріших пар Levi’s знайшли в шахті. Нічого дивного, адже це були улюблені брюки місцевих робітників – шахтарів. У 2001-му раритетні джинси продали на аукціоні за 47 тис. дол.

10. В СРСР джинси Lee, Levi’s, Wrangler і Montana були розкішшю. Дістати такі – завдання із зірочкою, а коштували вони майже півтори місячні зарплати того часу.

Міжнародний День супу

Кажуть, щоб зрозуміти будь-яку національну кухню, треба спробувати її супи. В світі немає жодної країни, яка б не мала своєї версії цієї вічної страви. Кожна з них унікальна, бо є відображенням певної культури, яка її створила. Тарілка смачного, запашного супу втілює в собі прості життєві цінності — тепло, спокій, домашній затишок. Зазвичай суп — це рідка страва, приготована  шляхом поєднання м’яса та овочів з бульйоном чи іншою рідиною. Найчастіше суп подається теплим, але бувають і холодні варіанти. Страва настільки популярна у всьому світі, що навіть існує  Міжнародний день супу, який відзначається щороку 5 квітня.

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ СУПУ?

Готувати їжу методом варіння люди навчилися після того, як опанували смаження на вогні. Новий спосіб обробки дозволяв скоротити час, при цьому продукти виходили більш рівномірно приготованими. Коли й де саме зварили перший суп, залишається загадкою, однак дослідники вважають, що ця страва з’явилася дуже давно — на самому початку кулінарної історії людства. Про це свідчить глиняний посуд віком 20 тисяч років, знайдений археологами в Китаї. Цей посуд має сліди перебування на вогнищі, і хоч неможливо точно стверджувати, що саме в ньому готували, проте водонепроникність та термостійкість артефакту дає підстави припускати, що це був бульйон з м’яса та інших продуктів.

ГРЕЦІЯ ТА РИМ

Для давніх греків та римлян суп був доступною стравою, чому є літературні свідчення. Наприклад, в п’єсі Арістофана «Лісістрата», написаній в 411 році до нашої ери, воїн купує овочевий суп у вуличного торговця, а свій шолом використовує замість тарілки. Дуже популярними в античні часи були супи із зернобобових — гороху та сочевиці. Також використовували капусту, фенхель, моркву та цибулю, а в якості прянощів до страви додавали кмин, орегано, м’яту й гірчицю. Оливкова олія, як розповсюджений продукт у Середземномор’ї, теж була складовою супів.

Спартанці вживали легендарний «чорний суп», приготований зі свинячої крові, м’яса та  оцту.  Такий білковий концентрат мав сприяти силі та витривалості воїнів. Для римських легіонерів готували цибулевий суп — він був дешевим, простим в приготуванні та мав антибактеріальні властивості. Вважають, що саме ця страва — попередник класичного французького цибулевого супу.

КИТАЙ

Китайці кажуть, що обід може бути без м’яса, але він неможливий без супу.  Культура цієї страви в Китаї має давню історію — перші рецепти супів, які дійшли до нашого часу, написані більш ніж 2 тисячі  років тому. Китайські супи мали поетичні назви — наприклад, «золотий місяць над морем», але інгредієнти в більшості були звичайні. В якості м’яса найчастіше використовували курку, а овочі додавалися різноманітні. Традиційна китайська медицина здавна надає важливого значення різним варіантам супів як лікувальному засобу при певних захворюваннях.

ЄВРОПЕЙСЬКІ КРАЇНИ

В Середні віки в європейських країнах розповсюдженою їжею були юшки, тобто супи, які відрізнялися своїм складом в залежності від фінансових можливостей людей. У заможніших вони були на м’ясному або рибному бульйоні, а в бідняків — просто на овочевому відварі з додаванням різних злаків. З’явилися більш зручні та глибокі ложки, придатні для споживання рідких страв, а в супи стали додавати макаронні вироби. Також супи використовували як легку, поживну та відновлювальну дієту для недужих.

До XV століття тільки французька кухня мала близько 70 різновидів супів. Але ставитися до супу як до страви високої кухні почали тільки у XVIII столітті. Прогресивні кулінари вважали, що суп, як увертюра в опері, має задавати тон всьому бенкету. Під час Французької революції багато кухарів, які служили в аристократів, втекли до інших країн, захопивши з собою кращі кулінарні традиції. Культура супів почала швидко розвиватися в Європі та США. В ті часи з’явилися крем-супи, зокрема, знаменитий вішісуаз.

УКРАЇНА

Коли заходить мова про українські супи, першим згадують борщ,  хоч  ця страва настільки самобутня, що навіть дивно сприймати її як різновид супу. Здавна борщ символізував міцну родину, бо всі інгредієнти готувалися разом у глиняному горщику в печі, обмінюючись смаками й ароматами і в результаті ставали єдиним цілим.  Рецептів борщу дуже багато, але обов’язковим інгредієнтом є буряк. Ця страва для українців стала не просто їжею, а й важливою частиною національної культури.

КОНЦЕНТРАТИ ТА КОНСЕРВОВАНІ СУПИ

Науковий прогрес XIX – XX століть сприяв тому, що супи здобули нову форму  — сухого концентрату. Для цього бульйон випарювали до максимальної густоти, а потім висушували. Новинка виявилася дуже зручною, особливо для мандрівників. Наступним етапом стала поява рідкого консервованого супу, одразу готового до споживання. Цей продукт здобув справжнє визнання, особливо в США, де в 60-х роках минулого століття кожна родина мала про запас мінімум вісім банок консервованого супу.

Зараз існує більш ніж 150 офіційно визнаних в кулінарії видів супів, кожен з яких має численні різновиди. Смакові вподобання людей з плином часу можуть змінюватися, проте супи — прості або вишукані, суто національні чи універсальні, залишаються актуальними завжди.

4 квітня – дуже смачне та корисне свято для всіх поціновувачів свіжих овочів, яке називається Всесвітнім днем моркви. Випити морквяного соку, скуштувати морквяний пиріг чи просто похрумтіти соковитий коренеплід – в цей день можна робити будь-які морквяні страви, адже цей овоч не тільки надзвичайно смачний, він є джерелом великої кількості вітамінів та мікроелементів.

  «МОРКВЯНІ» ФАКТИ, ПРО ЯКІ МАЛО ХТО ЗНАЄ

☝Перші предки моркви відрізнялися від сучасного коренеплоду своїм кольором. Річ у тім, що вони були фіолетовими, оскільки містили особливі сині пігменти. Перші овочі мали жорстку текстуру та гіркий присмак, тільки після кількох тисячоліть окультурення вдалося отримати в міру жорсткий, соковитий та смачний овоч звичного для нас помаранчевого кольору. До речі, фіолетові коренеплоди і донині використовуються у приготуванні страв.

☝Перші білі та жовті морквини з’явилися в 15 столітті. Тодішнім селекціонерам вдалося вивести з культури сині пігменти антоціани. А пізніше, в Нідерландах, шляхом схрещування жовтих та червоних сортів моркви, з’явився помаранчевий овоч.

☝Своїм насиченим помаранчевим забарвленням морквина зобов’язана вмісту у великій концентрації бета-каротину – пігментної речовини, яка в організмі людини перетворюється на вітамін А та має сильні антиоксидантні властивості.

☝При надмірному вживанні моркви шкіра людини набуває жовто-помаранчевого відтінку.

☝Попри те, що овочі здебільшого поживні у сирому вигляді, з морквою все навпаки. Варена вона принесе більше користі організму, аніж сира. Через занадто жорсткі та тверді стінки клітин в сирому вигляді морква набагато важче перетравлюється, в організмі засвоюється лише 4% присутнього в ній бета-каротину. А у приготованому вигляді бета-каротин засвоюється вже на 30-40%.

☝У моркві міститься майже 90% води та практично відсутній крохмаль, тому вона чудово підходить для дієтичного харчування. Крім такого цінного для людського організму бета-каротину цей овоч містить багато цінних вітамінів та мікроелементів – калій, кальцій, марганець, вітаміни групи С і В.

☝Крім високих поживних цінностей морква володіє чудовими протизапальними, антисептичними та анастатичними властивостями. Через це її широко застосовують в косметології та медицині.

☝Здебільшого у європейських країнах моркву відносять не до овочів, а до фруктів. Наприклад, в Португалії з цього коренеплоду варять смачний мармелад.

                          15 січня - День капелюха

       Серед головних уборів капелюхи займають важливе місце.Історія їх існування налічує не одне тисячоліття. Спочатку капелюхи використовувалися не тільки для того, щоб прикрити голову від негоди, і мали особливим значенням. Вони символізували статус власника і навіть вважалися наділеними магічними властивостями.

Але найцікавіший період в історії походження капелюхи почався в середньовічній Європі. Саме тоді з'явилися прообрази моделей, які існують і сьогодні.

Історія походження крислатому капелюхи

Довгий час капелюх служила своєрідною візитною карткою і демонструвала належність до певного стану. Так, солом'яні моделі вважалися долею селян і міської бідноти. А ось багаті і знатні люди не відмовляли собі в розкішних, вигадливо декорованих вовняних і шовкових головних уборах. Причому, на перших порах жіночі моделі були куди як скромніше, тон задавали чоловіки.

Колосальну роль в історії капелюхи зіграла Франція - вірніше її королівські двори 16-17-го століть. Саме тоді розкіш і гламур були зведені в культ, і навіть з'явився вираз «версальський диктат». Мода, прийнята при дворі Людовика XIV, стрімко поширилася по Європі.

Історія крислатому капелюхи розвивалася за власним сценарієм. Розкішні крислаті моделі з мережив і атласу прикрашалися гірляндами квітів, об'ємними пір'ям, плюмажами і навіть тематичними композиціями. Тулію такої капелюхи могла вінчати мініатюрна модель вітрильника, «фруктова кошик» або композиція, що імітує зграйку екзотичних пташок. Фантазій тодішнім дизайнерам було не позичати. Чого коштували тільки вази з живими квітами - наймодніший варіант при французькому королівському дворі.

Тон в моді задавали фаворитки королів. Саме вони затвердили в моді прикраса капелюхів коштовностями. Великі брошки з смарагдів, діамантів або рубінів вони міняли в залежності від настрою.

Але на початку XVIII століття мода зробила абсолютно несподіваний поворот. Дами почали носити дуже високі перуки, заради яких, навіть голилися наголо. Перуки розкішно декорували квітами, пір'ям і коштовностями. І капелюшки на деякий час пішли в тінь.

Свою лепту в історію моди в кінці століття внесла французька королева Марія-Антуанетта. Перуки відійшли в минуле, а складні зачіски з власного волосся вимагали нових фасонів головних уборів. Модні капелюхи того періоду могли досягати в діаметрі метра, в обробці використовувалися стрічки, пір'я і мережива.

Історики моди стверджують, що один з найцікавіших фактів з історії капелюхів відноситься саме до цього періоду - зараз би це назвали інсталяцією. Капелюшники XVIII створювали «живий» декор. У моделі вшивається спеціальний механізм, завдяки якому прикрашали її метелики або пташки починали рухатися.

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ КУХАРЯ

     Щорічно 20 жовтня кулінари всього світу відзначають своє професійне свято, яке було засноване конгресом Всесвітньої асоціації кулінарних співтовариств в 2004 році. Сьогодні його відзначають в більш ніж 70 країнах світу.

      Професійний кухар, як диригент, успіх якого залежить не тільки від його знань і досвіду, але і від особливого таланту та чуття.

       Історія свята

   У різних країнах здавна по-різному віддавали данину культурі приготування їжі. Професія кулінара була в пошані, і багаті будинки навперебій хвалилися майстерністю свого особистого кухаря. При імператорах Августі та Тиберії (близько 400 року н.е.) були організовані перші школи кухарського мистецтва, які очолював великий кухар Апіцій.

У Стародавній Греції виник культ Акслепія, міфічного лікаря-цілителя, чия дочка Гигея вважалася покровителькою науки про здоров'я. Їх помічниця, кухарка Куліна, стала десятою музою Греції і Риму і отримала назву кулінарія (від латинського culina кухня). У найдавніших трактатах Вавилона, Єгипту, Китаю і Сходу можна знайти кулінарні рецепти.

Кінець середньовіччя приніс в Європу безліч східних прянощів, кулінарія отримала подальший розвиток. На перше місце за майстерністю приготування страв вийшла Італія, не відставала від неї і Франція.

У Німеччині кухар вважався однією з чотирьох важливих фігур при дворі, а у Франції кухарями ставали лише знатні люди. Посада головного винороба Франції вважалася дуже почесною, за нею слідував керуючий випічкою хліба, начальник чашників, шеф-кухар, керуючі ресторанів і лише потім йшли маршали і адмірали.

    Цікаві факти про кухарів

1.Обов'язковий елемент кухарського одягу – ковпак. Ця задумка з'явилася у ХVII ст., коли англійський король виявив у тарілці з супом муху. Розгнівавшись, монарх вирішив контролювати всіх кухарів за допомогою спеціальної людини, яка мала стежити за порядком на кухні. Та людина придумала правило носіння ковпаків. В наші дні вимога до його носіння закріплена в санітарних нормах багатьох країн світу.

2.У Стародавньому Римі траплялися цілі повстання кухарів. Вони вимагали підпорядкування і контролю над цілими містами.

3. Кухарям не залишають чайових. Не можна змусити офіціантів ділитись власними чайовими з працівниками на кухні. Тому кухарі нерідко заробляють значно менше за офіціантів.

4. Шрами на кухні – це неминуче. Крім того, варто попрощатися з чутливістю пальців – після численних опіків і порізів нервові закінчення на подушечках пальців перестають функціонувати.

5. Кухарям доводиться бути на ногах протягом 10 годин без перерв. І це не найскладніша частина роботи. Часто доводиться розвантажувати непідйомні ящики по 15 і 25 кг, перетягувати 10-літрові каструлі та виконувати багато монотонної роботи.

6. Більшість кухарів їдять, як 3-річні діти. Вони постійно дегустують десятки страв на всіх етапах приготування. Такі "перекуси" притупляють апетит, а коли кухарю нарешті  вдається поїсти, то зазвичай це відбувається у кутку кухні, десь над смітником.

7. Кухарям важко готувати невеликими порціями. Після того, як кухар звикає до приготування їжі для сотень людей за вечір, приготування лише одної порції рису здається знущанням і марнуванням часу.

8. Існує багатовікова суперечка про те, хто кращі кухарі - французи чи італійці. Негласно вважається, що перші з них - кращі кондитери, іншим же немає рівних в приготуванні риби і морепродуктів.

9.У ресторані японського міста Нагойя працює робот-кухар Fua-Men. Він не тільки миє посуд і нарізає овочі, але і здатний готувати основні страви.

10.Кращими кухарями вважають чоловіків: температура їх рук на 2 градуси нижча, ніж у жінок. Через це в Японії жінок не допускають до приготування суші та десертів.

День усмішки - добре свято,

Привітання приймай,

Кожен день з усмішки теплої

Неодмінно починай.

 Всесвітній день усмішки — одне з найприємніших, найдобріших та найпозитивніших свят року, яке традиційно відзначають у першу п’ятницю жовтня.

Ідея свята Усмішки належить художнику Харві Боллу, який у 1963 році створив легендарний символ щастя — Смайлик. Це напрочуд миле жовтеньке усміхнене личко, вже вподовж півстоліття — є своєрідною візитівкою гарного настрою та позитиву.

Девізом свята стала фраза: «Зроби добру справу. Допоможи хоча б одній людині усміхнутися».

Загальновідомими є факти, що добра та щира усмішка здатна не лише покращувати настрій людини, позитивно впливаючи на її самопочуття, але і робити її більш привабливою та успішною.

Якщо ти здатен усміхатися, то світ обов’язково усміхнеться тобі.

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ СМАЙЛИКА

 Щороку 19 вересня відзначається незвичайне свято – День народження Смайлика. Адже саме цього дня 1982 року  професор Скотт Фалман з Університету Карнегі-Меллона запропонував використовувати послідовність символів :-) на позначення смайлика.

Смайли, інакше емограмми (smile – усмішка) – це значки, складені з розділових знаків, букв і цифр, що позначають якісь емоції.

Зараз в Інтернеті зустрічаються найрізноманітніші смайлики: не тільки ті, які виражають емоції, але також й ті, що зображають різних персонажів, знаки зодіаку, прапори, таблички з гаслами, смайли-букви…

А також в мережі існують спеціальні сайти, на яких кожен може завантажити собі набори смайликів, придумувати і малювати свої авторські смайлики, обмінюватися ними, дарувати і відправляти ці «усміхнені личка» друзям і знайомим.

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ТОРТА

      Починаючи з 2011 року, 20 липня щорічно відзначають дивовижне і смачне свято - Міжнародний день торта (International Cake Day). Засновником даного святкового заходу є «Міланський клуб», один з філіалів міжнародної організації «Kingdom of Love» («Королівства Любові»). Міжнародний день торта повинен символізувати дружбу і мир між людьми, народами і країнами. До речі, свято проходить під девізом «I CAKE YOU», що означає - «Я прийду до тебе з тортом».

      У цей день люди різних творчих професій, а це кулінари, музиканти, актори, співаки, художники і звичайні любителі творчості, представляють оригінальні торти. Також 20 липня в програмі свята безліч веселих заходів, серед яких найбільшою популярністю користуються майстер-класи з виготовлення та прикрашання тортів для дітей і дорослих, аукціони, флешмоби, змагання кондитерів, виставки та ярмарки, і звичайно ж - урочистий Парад Тортів.

      Торти – це справжня смакова насолода. Ці кондитерські вироби бувають різних видів, з різними начинками. Без розрізання торта в сучасному світі не обходиться жодне святкове торжество. Ми всі насолоджуємося шматочками торта під час святкових подій, таких як дні народження та весілля, або навіть вдома, коли ми хочемо побалувати себе.

            Вашій увазі представляємо цікаві факти про торти.

Історія

Історія торта багата ритуалами і символікою з різних культур і країн.

Визначитися з датою і місцем винаходу торта, практично неможливо, тому що дані досить суперечливі. Хтось говорить про одну із провінцій Італії, де вперше згадується про випічці більше 2000 років тому (по-італійськи «торт» – «витіюватий», «мудрий», «пишний»). Деякі вважають батьківщиною торта Грецію.

В основному існує думка, що торт – творіння рук французьких кондитерів: їх прекрасні десерти – художні твори.

Як показують історичні факти, раніше торт випікався, як круглий хліб з яскравою прожареної скоринкою. Трохи пізніше, у тій же Франції, він являв собою кулінарний виріб у вигляді м’ясного пирога, випіча була солоною. У процесі придбання популярності кулінарне творіння ставало круглої форми, у вигляді хліба, підсолодженого медом, в тісто якого додавалися горіхи і сухофрукти.

В Європі цей солодкий десерт у вигляді маленьких тортиків-капкейків вперше став виготовлятися на території Англії. У 1796 році кулінарна книга (автор Амелія Сіммонс) розкрила рецепт аналогічного кулінарного витвору. Трохи пізніше, в 1828 році Еліза Леслі знайомить читачів з 75 рецептами, користуючись якими можна приготувати «випічку, торти і солодощі». Великим проривом у виробництві тортів стала поява різноманітних розпушувачів тіста.

                                                      Весільні традиції

Вперше торт на весільне торжество в сучасному класичному стилі був виготовлений за королівським замовленням в 1882 році. Багатоступінчастий торт вперше був спечений в 1902 році.

Весільний торт роздають гостям, якщо він великий і залишився після весілля, прийнято торт упаковувати в коробочки і давати гостям додому.

Жителі Барбадосу, Гренади і Сент-Люсії на весілля випікають торти незвичайного смаку, чорні за кольором і плоскої форми, прикраси на них відсутні.

 Про рекорди

Найдовший торт мав довжину 246 метрів, його виготовили в Перу. Найменший торт, розміром з подушечку пальця руки, був спечений в Швейцарії, найбільший (Італія) площею 244 квадратних метрів, і найвищий (Індонезія) висотою 33 метри.

До сторіччя з дня народження Лас-Вегаса був виготовлений один з найбільших в світі тортів. Його вага була 6,18 тони, а це, на секундочку, майже вага африканського слона!

Найдорожчий торт, вартість якого була 75 мільйонів доларів, а вага 450 кілограмів замовили мільйонер з ОАЕ, щоб відзначити день народження і заручини своєї дочки. На торті сиділи солодкі фігурки знаменитостей, по подіуму крокували моделі, а мультимедійний монітор без перепочинку транслював модні покази.

Ще на одному з найдорожчих тортів світу розмістили 233 Діаманти. Демонструвався шедевр на виставці в Токіо. А вартість його склала 1,56 млн. доларів США. Проект розроблявся протягом півроку, а сам торт готувався цілий місяць.

Крім володіння чудовими смаковими якостями торт, як кулінарне виріб, може бути і «корисним» продуктом: рецептів багато, і в деяких передбачена заміна звичайного рафінованого цукру натуральними підсолоджувачами (медом, кленовим сиропом).

Давайте привітаємо один одного сьогодні з Міжнародним днем ​​торта і обов'язково скуштуємо шматочок свого найулюбленішого тортика!

Всесвітній день кактусів.

10 травня - відзначається всесвітній день кактусів, започатковане свято було в Америці. Він знайшов шанувальників і відгук у серцях багатьох кактусівників в Німеччині та Європі.

Цікаві факти про кактуси:

- На Землі існує понад 2,5 тисяч видів кактусів.

- Існує думка, що кактуси здатні поглинати електромагнітне випромінювання. Насправді це не доведено. Зате те, що кактусові колючки іонізують повітря - науковий факт.

- Раніше латиноамериканські медики використовували стерилізовані кактусові голки, щоб зашивати рани.

- Зараз з кактусів виробляють мило, шампунь, вітаміни, солодощі, спирт, лікер та інше. Відходи виробництва йдуть на корм великій рогатій худобі.

- У Монте-Карло є єдиний у світі кактусовий сад, у якому представлені сотні видів кактусів, що ростуть під відкритим небом на березі Середземного моря.

        День морозива на сніданок.

    В першу суботу лютого щороку проводиться оригінальне та веселе свято – День морозива на сніданок. У 2022 році День морозива на сніданок відзначається 5 лютого.

     З’явилося це свято в Америці у 60-х роках XX сторіччя. Придумала його Флоренс Раппапорт – мешканка Рочестера та мати 6 дітей. Одного морозного ранку молодші діти Флоренс жалілися, що на вулиці занадто холодно, щоб гуляти. Мати запропонувала їм з’їсти на сніданок морозиво, щоб підняти настрій. Наступного року такий сніданок повторився та став традицією. Завдяки дітям та онукам Флоренс традиція розповсюдилася Штатами, а згодом з’явилася в Німеччині, Китаї, Ізраїлі, деяких африканських країнах.

    До весни ще далеко, а щоб не поринути в зимову депресію, робіть щось несподіване, авантюрне та веселе. День морозива на сніданок – слушна нагода. Засновниця свята стверджує, що в цей день обов’язково треба поснідати морозивом та пригостити їм друзів та рідних.

18 січня святкують Всесвітній день сніговика.

Така чудова ідея прийшла в голову німецькому колекціонеру Корнеліусу Гретцу, який ще будучи юнаком, почав збирати зображення сніговиків.

У 2008 році він увійшов зі своєю колекцією в книгу рекордів Гіннеса!  У нього більше трьох тисяч експонатів! І все це - Сніговики! Колекціонер запропонував святкувати День Сніговика.

Він розмірковував так:      

  - по-перше, в середині січня в багатьох країнах є сніг;

 - по-друге, число 18 схоже на Сніговика, який тримає в руках мітлу;

 - по-третє, в цей день ще не було ніякого міжнародного свята!

З давніх-давен сніговиків ліпили та поважали як і володаря зими - Мороза. Сніговиків просили про зменшення лютих морозів. Християнська легенда розповідає, що сніговики — це янголи. Адже сніг — дар з неба. Ці зимові герої передають Богові прохання людей. Тому зі "свіжого" снігу ліпили маленького сніговичка і шепотіли йому сокровенні бажання. Вважалося, як тільки фігурка розтане, бажання буде доставлено на небеса та неодмінно здійсниться.