До Вашої уваги відгук нашої постійної читачки - Надії Миколаївни про роботу бібліотеки. Він є для нас важливим свідченням значущості бібліотеки у житті читачів та справжньою нагородою для працівників закладу.
Багато мешканців нашого з стародавньою історією міста Бара, мають можливість милуватися чудово оформленою вітриною Барської дитячої бібліотеки, що навпроти автобусної зупинки по колишній вулиці Пролетарській, 19 (тепер Героїв Майдану).
Залежно від пори року тут і весняний цвіт і зелене латаття з білими квітами і жабками на них, різнокольоровими метеликами; восени – золота краса; взимку – справжня зимова казка з великими пухнастими сніжинками (і це в наші безсніжні зими), сріблястими ялинками, на яких примостилися червоногруді снігурі, а під ялинками зайчики, лисички та інші звірята. Мами з маленькими дітками особливо люблять тут прогулюватися. Від зупинки до дверей ведуть дитячі слідочки на асфальті, обведені жовтою фарбою…
Колись, років 40 тому, я привела сюди свого першокласника, який з 5 років почав читати і прагнув більшого. На той час тут був не такий ж великий вибір книжок, але в читальному залі можна було прочитати дитячі журнали (хоча це все передплачували самі), було спілкування з друзями в зимові і осінні дні. Дітей зустрічала зовсім молоденька бібліотекарка Валентина Василівна Шмирко. Я була приємно вражена, коли застала її зараз – ветеран бібліотечної справи.
Зараз у бібліотеці новий колектив, люди які закохані в свою роботу, вчать діток добру, створюють настрій та домашній затишок. Це молоді люди-бібліотекарі Оксана Сергіївна Бабич, Юлія Григорівна Котик та керівник закладу Мірчук Людмила Іванівна.
Тут можна побачити і людей поважного віку і студентів, і щебет малечі, особливо по середах, де для молодших школярів проводяться заняття гуртка «Дитячі посиденьки». Також заслугою колективу - є розкішна клумба на площі перед бібліотекою, яка милує око всіх перехожих містян.
До послуг відвідувачів закладу є комп’ютери з підключенням до Інтернету, необхідні для виконання домашніх завдань. Тут їм допомагають оволодіти навиками роботи на комп’ютері, найти потрібну інформацію в Інтернеті, підготувати реферат чи повідомлення, а також зареєструватися в соціальних мережах.
Як на мене літературний фонд досить гарний та великий: я була в захваті, коли побачила теперішні книжки для дітей, казки, багато ілюстровані в твердій обкладинці, так і просять: «Відкрий мене».
Не раз бачила у бібліотеці ще зовсім молоду, але сиву бабусю, яка з розбомбленого Краматорська рятувала найдорожче: двох онуків-дошкільнят. «Скоро в перший клас, а зараз вчимося української мови».
Запитую дівчинку років 8-9, чи подобається їй тут. Відповідає: «Я з Києва, мама привезла на літо до бабусі в с. Іванівці, навіть не думала, що тут так багато рекомендованої літератури, і просто цікаво без «компі»».
До послуг читачів бібліотеки є книжкова полиця «Великі особистості. Люди, які творили історію». Це розповідь про Білла Гейтса – наймолодшого мільярдера в історії людства, який мріяв, щоб у кожної людини був комп’ютер.
Чи знаєте ви, що відома дизайнера - Коко Шанель, стала тією ким вона є завдяки своїй наполегливості: зовсім молоденькою втекла через стіну, з подругою, з монастирського притулку в місто, бо прагнула бути корисною, розкрила свій талант.
Генрі Форд, Маргарет Тетчер, наші Леонід Каденюк та Кузьма Скрябін… Цікаво? Біографічні нариси для дітей допоможуть дитині підкорити будь-які вершини. Це найкращий спосіб познайомитися з наукою, історією, досягненнями людства та світовими відкриттями.
Тож поспішіть до бібліотеки. Вам тут підберуть історичну літературу з часів Київської Русі, пригодницьку, сучасну фантастику…
Якось в період консервації зайшла і запитала без оцтовий рецепт. Будь ласка, є така книга «Кулінарні фіглі» Марії Матіос. Дівчинка з глухого гуцульського села Розтоки, яке прославилось тим, що знаменитий Параджанов знімав фільм «Тіні забутих предків» (на початку 60-х) брала участь в масовках, стала журналісткою, письменницею, підкорила Київ, і в 40 років одержала Шевченківську премію. ЇЇ книга насичена історіями, як вона зустрічала гостей в Карпатах, на дачі під Києвом, пригощала і ділиться гуцульськими рецептами, подекуди з тонким гумором. Окремі місця я перечитувала декілька разів, сміялась, рекомендувала своїм знайомим.
Дякуючи прекрасним фахівцям, відкрила для себе Ліну Костенко, як прозаїка, мені порекомендували її книгу «Записки самашедшего». Там історія встановлення нашої молодої держави з вражаючими фактами, датами, президентами, міністрами… Це он скільки потрібно було перелопатити архівів, літератури. Це істино титанічна праця. Читаєш і ніби бачиш, багато чому був очевидцем. Але, як кажуть у народі «краще раз побачити, чим 100 разів почути». Поспішайте взяти книгу, вона того варта.
А ще в читальному залі часто проводяться різноманітні культурні та навчальні заходи, влаштовуються виставки робіт дітей та місцевих умільців.
Минулого року відновили випуск нашої місцевої газети, не всі люди з мізерними статками і пенсіями змогли дозволити собі передплату. В бібліотеці можна було прочитати також журнали для жінок, познайомитися з історіями про наших героїв, які захищають нас від рашистської чуми, отримати різні поради. На жаль, цього року бібліотека залишилась без передплати.
На власному ентузіазмі, своїми силами колектив бібліотеки зробив косметичний ремонт, щоб наше майбутнє, наша надія і далі могла відвідувати цей заклад культури в нормальних умовах.
Шановні небайдужі, хто читатиме мою розповідь, батьки діток, що відвідують і ще прийдуть сюди, фінансово незалежні, поцікавтесь, чи є тут для рукоділля, малювання матеріали: фарби, клей тощо. А чи можна допомогти, виписати з нового року бодай місцеву газету.
І коли, одного похмурого дня, коли від телевізійних невтішних новин паморочиться в голові. Серце розриває біль, закиньте на верхню полицю пульти, мобільник і йдіть до людей, які завжди раді вас розрадити і допомогти.
Щиро ваша, Надія Миколаївна.
Немає коментарів:
Дописати коментар