В ніч з 25 по 26 квітня вибухнув 4 реактор Чорнобильської
атомної електростанції. Здається, це було досить давно – 29 років тому. Але
щодня тисячі мешканців України, Білорусії та деяких інших країн Європи відчувають
на собі ехо цієї трагедії. Щодня відчувають, і ще сотні років будуть відчувати.
Чорнобиль – це одна з тих подій, яку ми повинні пам’ятати. Як
не банально, пам’ятати для того, щоб не допустити повторення подібного.
Маленький крок у цьому напрямку ми зробили разом з семикласниками школи №3 в
ході уроку-пам’яті «Скривджена земля». Він був побудований на документальних
матеріалах, серед яких – телефонна розмова диспетчера, яка викликає вночі
пожежні команди, та значна кількість фотографій як до трагедії, так і після. Це
дало можливість школярам хоча б зорово відчути масштаб катастрофи та героїзм її
ліквідаторів. Не менш вражаючими є і сучасні фото Зони відчуження. Закинуті
будівлі, порослі вулиці, чимала кількість туристів та агентств, які намагаються
на них заробити. Усе це свідчення того, що ми не завжди засвоюємо уроки
минулого, або взагалі не хочемо зважати на них.
Немає коментарів:
Дописати коментар