Саме під такою назвою до 135 річниці від дня народження відомого українського композитора Миколи Дмитровича Леонтовича в бібліотеці організований перегляд літератури, завдяки якій читачі нашої книгозбірні можуть детальніше ознайомитися із життям та творчістю нашого подільського земляка-композитора.
Леонтович
Микола Дмитрович народився 1 грудня 1877 року в селі Селевинцях Подільської
губернії. Початки музичної освіти Леонтович здобув у батька, а мати прищепила
йому любов до української народної пісні.
У 1887 році Леонтович вступив до Немирівської гімназії. 1888 року батько переводить його до Шаргородського початкового духовного училища. Згодом Леонтович вступив до Подільської духовної семінарії, де він опанував скрипку, фортепіано, деякі духові інструменти, почав обробляти записані у селі Білоусівці народні мелодії. У семінарії нерідко керував хором семінаристів. 1898 року Леонтович закінчив духовну семінарію й вирішив працювати вчителем у сільських школах і водночас самотужки удосконалювати свою музичну освіту. У селі Чукові він організував самодіяльний симфонічний оркестр.
1901 року він видав перший збірник пісень з Поділля. Восени 1904 року Леонтович залишає Поділля і переїздить на Донбас, де влаштовується викладачем співу та музики у місцевій залізничній школі. Пізніше організував хор робітників, який виступав на мітингах проти російського самодержавства. Діяльність Леонтовича привернула увагу поліції, й він змушений був повернутися на Поділля, у місто Тульчин, де викладав музику і спів у Тульчинському єпархіальному жіночому училищі для дочок сільських священиків. Створює багато хорових обробок, зокрема славнозвісний "Щедрик", а також "Піють півні", "Мала мати одну дочку", "Дударик", "Ой зійшла зоря" .
Згодом Леонтович переїздить з Тульчина до Києва, де починає активну діяльність як диригент і композитор. Працює у музичному комітеті при Народному комісаріаті освіти, викладає у Музично-драматичному інституті ім. М.Лисенка, організовує кілька хорових гуртків. Засновує першу в Тульчині музичну школу.
У ніч з 22 на 23 січня 1921 року композитор перебував у свого батька у селі Марківка, де був убитий невідомим.
У 1887 році Леонтович вступив до Немирівської гімназії. 1888 року батько переводить його до Шаргородського початкового духовного училища. Згодом Леонтович вступив до Подільської духовної семінарії, де він опанував скрипку, фортепіано, деякі духові інструменти, почав обробляти записані у селі Білоусівці народні мелодії. У семінарії нерідко керував хором семінаристів. 1898 року Леонтович закінчив духовну семінарію й вирішив працювати вчителем у сільських школах і водночас самотужки удосконалювати свою музичну освіту. У селі Чукові він організував самодіяльний симфонічний оркестр.
1901 року він видав перший збірник пісень з Поділля. Восени 1904 року Леонтович залишає Поділля і переїздить на Донбас, де влаштовується викладачем співу та музики у місцевій залізничній школі. Пізніше організував хор робітників, який виступав на мітингах проти російського самодержавства. Діяльність Леонтовича привернула увагу поліції, й він змушений був повернутися на Поділля, у місто Тульчин, де викладав музику і спів у Тульчинському єпархіальному жіночому училищі для дочок сільських священиків. Створює багато хорових обробок, зокрема славнозвісний "Щедрик", а також "Піють півні", "Мала мати одну дочку", "Дударик", "Ой зійшла зоря" .
Згодом Леонтович переїздить з Тульчина до Києва, де починає активну діяльність як диригент і композитор. Працює у музичному комітеті при Народному комісаріаті освіти, викладає у Музично-драматичному інституті ім. М.Лисенка, організовує кілька хорових гуртків. Засновує першу в Тульчині музичну школу.
У ніч з 22 на 23 січня 1921 року композитор перебував у свого батька у селі Марківка, де був убитий невідомим.
Немає коментарів:
Дописати коментар