Під такою назвою у бібліотеці
організовано викладку літератури про життєвий та творчий шлях українського дитячого
письменника Бориса Панасовича Комара, якому 5 червня виповнилося б 90 років від
дня народження.
Народився Борис Панасович 28 червня 1928 року
в селі Хощівцях на Полтавщині у сім’ї хліборобів.
Вчився хлопець у сільській, а згодом у
Хорольській середній школі. Мав неабиякі здібності, випускав чудові стінгазети.
Любов до художнього слова Борису значною мірою прищепила мати. Як згадує
письменник, вона знала безліч пісень. Співала, коли топила в печі та варила
їсти, пряла, доїла корову, полола город… Навіть на похорон запрошували її
оплакувати небіжчика співучим голосом… А скільки казок знала! На жаль, матері судилося
коротке життя: вбила блискавка, коли в грозу заганяла гусенят зі ставу до
повітки.
Будучи підлітком, Борис кілька разів сам мало
не загинув. Одного разу в роки війни він з друзями викрав чимало книжок з
підводи, якою німці перевозили шкільну бібліотеку до місця спалення. Звичайно,
якби фашисти зловили, не помилували б. Іншого разу двоюрідний брат дав Борисові
подивитися гарну запальничку, а вона вибухнула, адже була виготовлена німцями
для того, щоб убивати й калічити. На щастя, обійшлося лише втратою двох
пальців. Та пізніше через цю ваду юнака не прийняли до залізничного технікуму.
Йому пролягла дорога до Харківського, а згодом Київського університету,
філологічний факультет якого Борис Панасович закінчив 1951 року.
Перша книжка Бориса Комара —
«Незвичайне полювання» — вийшла в 1956 році. Пізніше письменник потішив юних
читачів новими виданнями: «Босонога ватага», «Векша», «Як Горобець переміг
Наталочку», «Весела дорога», «Уперте теля», «Диваки», «Мандрівний вулкан»,
«Бджолиний мед». Борис Комар — людина чуйна, вразлива — тонко реагує на красу,
на людські стосунки. Навіть у зрілому віці письменник зберіг щось дитяче,
безпосереднє, уміє захоплюватися і дивуватися таким дрібницям, на які дорослі
рідко звертають увагу.
За значний внесок в дитячу
літературу Борисові Комару присуджено премію імені Лесі Українки. Та найбільша
нагорода — велика популярність творів письменника серед читачів.
Немає коментарів:
Дописати коментар