Згадаймо живих і ненароджених

Щорічно в четверту суботу листопада ми поминаємо жертв голодомору 1932-1933 років. Найстрашніше у цій події те, що вона була створена штучно та спрямовувалась на винищення цілого народу. І вина за цей злочин лежить не тільки на очільниках партії та тих, хто видавав антилюдські накази, а й на тисячах українців-зрадників, які відбирали у сусідів чи односельчан останні продуктові залишки. 

Щорічно ми поминаємо жертв голодомору, щоб в майбутньому не допустити подібної ситуації, щоб викорінити навіть можливість вищеназваного зрадництва. І, звичайно, наголосити на тому, що такі масштабні злочини не можуть мати забуття чи строку давності.

Напередодні поминальних днів у бібліотеці була створена виставка-спомин «Нам пам’ять дивиться у вічі». У ній зібрані різні матеріали, які дають можливість прослідкувати тему голодомору від офіційної заборони до повномасштабних досліджень. Це і художні твори, і документальні праці, і зібрання свідчень очевидців.

Презентація виставки відбулася 21 листопада за участю учнів 9-Б класу школи-гімназії №2. Але це була лише одна складова бесіди-реквієм «Згадаймо живих і ненароджених». Друга частина стосувалась років голодомору саме в місті Бар та ближніх селах. Презентував цю розповідь спеціальний гість – краєзнавець Микола Йолтуховський. Він розповів про так званих «сексотів» (секретних співробітників), які постійно писали скарги на односельчан про  різні їх порушення. А якщо «сексот» несумлінно виконував свою роботу, то сам ставав жертвою. Підтвердженням цьому є цілий ряд листів, документів та статичних свідчень, окремі з яких цитував Микола Павлович.

Загалом тема голодомору є складною та не дуже цікавою для шкільного сприймання. Але без неї ніяк. Тільки постійна пам’ять, тільки постійне поминання зможуть залишити нас чуттєвими до чужого горя та біди власних предків.