пʼятниця, 21 листопада 2014 р.

Згадаймо живих і ненароджених


Щорічно в четверту суботу листопада ми поминаємо жертв голодомору 1932-1933 років. Найстрашніше у цій події те, що вона була створена штучно та спрямовувалась на винищення цілого народу. І вина за цей злочин лежить не тільки на очільниках партії та тих, хто видавав антилюдські накази, а й на тисячах українців-зрадників, які відбирали у сусідів чи односельчан останні продуктові залишки. 

Щорічно ми поминаємо жертв голодомору, щоб в майбутньому не допустити подібної ситуації, щоб викорінити навіть можливість вищеназваного зрадництва. І, звичайно, наголосити на тому, що такі масштабні злочини не можуть мати забуття чи строку давності.
Напередодні поминальних днів у бібліотеці була створена виставка-спомин «Нам пам’ять дивиться у вічі». У ній зібрані різні матеріали, які дають можливість прослідкувати тему голодомору від офіційної заборони до повномасштабних досліджень. Це і художні твори, і документальні праці, і зібрання свідчень очевидців.


Презентація виставки відбулася 21 листопада за участю учнів 9-Б класу школи-гімназії №2. Але це була лише одна складова бесіди-реквієм «Згадаймо живих і ненароджених». Друга частина стосувалась років голодомору саме в місті Бар та ближніх селах. Презентував цю розповідь спеціальний гість – краєзнавець Микола Йолтуховський. Він розповів про так званих «сексотів» (секретних співробітників), які постійно писали скарги на односельчан про  різні їх порушення. А якщо «сексот» несумлінно виконував свою роботу, то сам ставав жертвою. Підтвердженням цьому є цілий ряд листів, документів та статичних свідчень, окремі з яких цитував Микола Павлович.

Загалом тема голодомору є складною та не дуже цікавою для шкільного сприймання. Але без неї ніяк. Тільки постійна пам’ять, тільки постійне поминання зможуть залишити нас чуттєвими до чужого горя та біди власних предків. 

Немає коментарів:

Дописати коментар