Видатний поет-мондерніст Василь Барка

  До 105-річниці від дня народження відомого талановитого українського поета-модерніста, прозаїка, перекладача, представника української діаспори  Василя Барки  у бібліотеці організовано перегляд літератури «Майстер контрастів», на якій представлена література про його життя та творчість.

    Василь Барка (Василь Костянтинович Очерет) народився 16 липня 1908 р. у с. Солонині колишнього Лубенського повіту на Полтавщині в козачій родині.
     Навчався в духовному училищі в Лубнах, у трудовій школі. Після закінчення семирічки – у педагогічному технікумі. Вчителював на Донбасі, а зго­дом на Північному Кавказі, де одночасно здобував вищу освіту.
    Літературна стежка Василя Барки розпочалася з поезії. 1930 року з'явилася збірка поезій «Шляхи», 1932 року – збірка «Цехи».   Схвальних відгуків критики на поетичні твори В.Барки не було, і поет обирає «добровільне пое­тичне мовчання», але продовжує творити «для себе».
    1940 року Василь Барка успішно захистив дисертацію в Москві. Після цього читав курс історії західноєвропейської літератури на філологічному факультеті Ростовського університету. Під час Великої Вітчизняної війни Василь Барка був у народному ополченні й регулярній червоноармійській части­ні на Кавказі. Потрапив у полон. Далі – важкі роботи в Німеччині. Згодом перебрався до США. Займався літературною працею.
   Перший прозовий роман «Рай» вийшов у Нью-Йорку 1953 р. Письменник працював над історією української літератури, видав окремі частини під назвами «Хліборобський Орфей, або Кларнетизм», «Правда Кобзаря» (1961). Писав релігійно-філософські та літературознавчі есе, перекладав. Кілька років працював редактором на радіостанції «Свобода».
    У 1958-1959 рр. вийшли поетичні збірки «Псалом голубиного поля», «Океан». Протягом 1958-1961 рр. В.Барка працював над романом «Жовтий князь», який було опубліковано 1963 р. окремою книгою в Нью-Йорку, і тільки 1991 р. він з'явився в Україні. У романі «Жовтий князь» відтворено реаль­ні події та явища голодомору в Україні 1932-1933 рр. Матеріалом для твору стали спогади очевидців і власні враження письменника, який 1933 р. відвідав родину свого брата на Полтавщині, а потім і сам пережив голод на Кубані.
    Протягом 1969-1988 рр. письменник працював над романом-притчею «Спокутник і ключі землі» (про життя українців в Америці). У цей час вийшла епічна поема «Судний степ», другий і третій томи поезій «Океан», пое­тична збірка «Свідок для сонця шестикрилих» (Нью-Йорк, 1981), драматич­на поема у двох томах «Кавказ» (Київ, 1993). Ці твори В. Барка вважав найголовнішими у своєму художньому доробку.
   Василь Барка помер у Глен Спей (українському поселенні неподалік від Нью-Йорка) 11 квітня 2003 р.