понеділок, 4 лютого 2013 р.

Поетеса Прилуцького краю


        В житті кожної людини є таке місце на землі, яке прийнято називати малою Батьківщиною. Це те місце, де кожен із нас з'явився на світ, провів дитячі, а то й юнацькі роки, або й назавжди пов'язав своє життя з рідним краєм. Такою малою Батьківщиною для Любові Василівни Забашти були і залишилися на все життя рідні Прилуки, в яких вона народилась і в яких пройшли її дитячі та юні роки.
         Любов Василівна народилась 3 лютого 1918 року. Із самого дитинства Люба вирізнялась серед братів та сестер романтичністю і ліричністю. Римувала перші вірші й приховувала від усіх, а вже у 10 років стала відвідувати літературну студію і друкувати свої поезії в газеті «Правда Прилуччини».
          1935 року на обласній нараді молодих літераторів у Чернігові її поезію почув і похвалив Павло Тичина.
Під час навчання в Одеському водному інституті, Люба зустріла своє кохання – Валентина Забашту. Згодом вони одружилися. Пізніше Забашти їдуть працювати до міста Рибінськ на судноверфі. Після війни, залишившись удовою з сином на руках, прийшла на київський завод «Ленінська кузня». Закінчила мовно-літературний факультет педінституту імені Горького . Далі — завідування відділом поезії журналу «Дніпро».
1949 рік можна вважати початком творчого зростання поетеси. Вона працює заввідділом поезії журналу «Дніпро», де знайомиться з багатьма письменниками, серед яких був і Андрій Малишко. Саме за нього вона пізніше виходить заміж.
Книжки письменниці вирізняються розмаїттям тем, художніх засобів, жанрів - вірші, поеми, балади, повісті, романи, драматичні й дитячі твори. На слова Забашти композиторами створено понад 50 пісень.
Померла Любов Василівна 21 липня 1990 року. Похована на Байковому кладовищі біля могили А.Малишка.
З нагоди 95-ої річниці від дня народження Любові Василівни Забашти нашим читачам представлено перегляд літератури, переглянувши який, вони ознайомляться із біографічними відомостями та творчістю прилуцької поетеси.
 

Немає коментарів:

Дописати коментар