Бесараб Владислав Анатолійович, 11 років
"І в кожному із нас уже живе
філософ"
Грудень. Зима. Скоро Новий рік. І тут я появляюсь на світ. Все таке незвичне, цікаве. Біля мене мама, тато, братик. Тепло в домі, затишно. Я росту і радію. Та ось пройшло сім місяців - я бачу засмучену, заплакану маму. Що сталось? Чому я не бачу в кімнаті батька? Чому біля мене бабуся, дідусь зажурені? І кожен день сумна мама?
У
моїй маленькій голові безліч запитань, які я не можу нікому озвучити, я ще дуже
- дуже маленький. Ще рік я бачу таку картину. А потім життя міняється моє знову.
Я живу в селі у бабусі з дідусем, а мама приїжджає до нас тільки на вихідні.
Починаю
ходити в селі в дитячий садок. І тільки в десь в чотири роки я дізнаюсь, що
батько трагічно загинув. Тепер моя сім'я, це здебільшого дідусь з бабусею. На
вихідні - мама з братиком.
Я
змирився з таким життям, хоча часто хотів з татком бути. Хоч я його зовсім не
пам'ятаю, тільки по фото.
Дитячий
садок, школа.
Я
рано усвідомив, що я мужчина, який повинен тепер думати про себе, про дідуся і
бабусю, захищати з братом маму. Їй ще важче, ніж нам.
Хоч
і усвідомив я це, проте завжди виникало у мене безліч запитань, відповіді на
які я старався давати сам.
1.
Я, такий як усі?
-
Так, в мене є руки, ноги, голова, очі, ніс, як у всіх.
-
Я хлопчик, а не дівчинка.
-
У мене немає батька.
-
Я вчуся гарно.
Ні, не такий як усі, я це я!
2.
Що таке дружба?
-
Це напевно, коли хочеш комусь розказати свої секрети, і щоб вони не
розповсюдились.
-
Я дружу з Артемом, мені з ним добре. У нього теж немає батька (залишив їх).
-
Ми допомагаємо один одному, поступаємось.
-
Забув ручку: Артем виручить, я його теж.
Немає
книги- буде одна на двох.
3.
Де краще жити в селі, чи в місті?
Половина
мого життя проходить в селі - у бабусі з дідусем, половина в місті - у мами з
братом.
-
Де ж краще ?
В
селі зранку встав, і надвір: свіже повітря, сонечко, пахнуть квіти, пташки
щебечуть. Підбіг собачка, кури кокочуть.
-
На подвір'ї безліч квітів, посаджених бабусею (і на які, не дай Боже стати
ногою).
-
Грядки з полуницею, черешні, вишні, абрикоси, - все перед тобою, тільки
протягни руку.
-
За подвір'ям безмежне поле (ми живемо
крайня хата, під лісом).
-
У місті - комфорт .
-
На вулицях людно, ввечері можна з мамою погуляти, багато цікавого побачити.
-
Розважальні центри поряд, багато магазинів, стадіон великий.
Поки
мені добре і в селі, і в місті (поруч рідні люди).
4.
Чому мама ніколи не плаче?
-
Не хоче, щоб ми бачили.
-
Нічого її не болить.
-
Чи може після смерті тата мого, вона стала дуже сильною (їй треба піклуватись
про нас з братом, бабусю й дідуся)
5.
Чому діти ходять в школу?
-
Тому що одному вчитись погано
-
В школі весело, є друзі.
-
Вдома скучно і сумно.
-
Можна з вчителем про все поговорити, сходити, з'їздити на екскурсію.
-
В школі масу переживань і вражень можна отримати і тут же поділитись.
Вдома ти один, рідні завжди зайняті.
6.
Чому забороняють ігри в комп'ютері?
-
Вони ж цікаві, захоплюючі.
-
Швидко проходить час.
-
Але вони мені сняться вночі.
-
Я не встигаю зробити уроки, допомагати бабусі.
-
Інколи болять очі.
-.Не
встигаю виспатись і болить голова.
7.
Чому перша вчителька не вчить дітей до закінчення школи, а тільки 4 роки?
-
Ми звикли до неї, з нею добре.
-
Вона знає уже всі наші звички.
-
Напевно треба вчитись нам зживатись з всіма людьми.
-
Вміти слухати й інших, крім однієї вчительки.
В
моїй голові дуже багато запитань. Я сам даю собі відповіді. І за, і проти. Які
правильніші з них, я поки не знаю.
Напевно
мені ще треба рости і рости. Багато читати і думати. І правильна відповідь сама віднайдеться.
