Світ наших захоплень


Бесараб Владислав Анатолійович, 
11 років

"І в кожному із нас уже живе філософ"

 Грудень. Зима. Скоро Новий рік. І тут я появляюсь на світ. Все таке незвичне, цікаве. Біля мене мама, тато, братик. Тепло в домі, затишно. Я росту і радію. Та ось пройшло сім місяців - я бачу засмучену, заплакану маму. Що сталось? Чому я не бачу в кімнаті батька? Чому біля мене бабуся, дідусь зажурені? І кожен день сумна мама?

У моїй маленькій голові безліч запитань, які я не можу нікому озвучити, я ще дуже - дуже маленький. Ще рік я бачу таку картину. А потім життя міняється моє знову. Я живу в селі у бабусі з дідусем, а мама приїжджає до нас тільки на вихідні.

Починаю ходити в селі в дитячий садок. І тільки в десь в чотири роки я дізнаюсь, що батько трагічно загинув. Тепер моя сім'я, це здебільшого дідусь з бабусею. На вихідні - мама з братиком.

Я змирився з таким життям, хоча часто хотів з татком бути. Хоч я його зовсім не пам'ятаю, тільки по фото.

Дитячий садок, школа.

Я рано усвідомив, що я мужчина, який повинен тепер думати про себе, про дідуся і бабусю, захищати з братом маму. Їй ще важче, ніж нам.

Хоч і усвідомив я це, проте завжди виникало у мене безліч запитань, відповіді на які я старався давати сам.

1. Я, такий як усі?

- Так, в мене є руки, ноги, голова, очі, ніс, як у всіх.

- Я хлопчик, а не дівчинка.

- У мене немає батька.

- Я вчуся гарно.

Ні, не такий як усі, я це я!

2. Що таке дружба?

- Це напевно, коли хочеш комусь розказати свої секрети, і щоб вони не розповсюдились.

- Я дружу з Артемом, мені з ним добре. У нього теж немає батька (залишив їх).

- Ми допомагаємо один одному, поступаємось.

- Забув ручку: Артем виручить, я його теж.

 Немає книги- буде одна на двох.

3. Де краще жити в селі, чи в місті?

Половина мого життя проходить в селі - у бабусі з дідусем, половина в місті - у мами з братом.

-          Де ж краще ?

В селі зранку встав, і надвір: свіже повітря, сонечко, пахнуть квіти, пташки щебечуть. Підбіг собачка, кури кокочуть.

- На подвір'ї безліч квітів, посаджених бабусею (і на які, не дай Боже стати ногою).

- Грядки з полуницею, черешні, вишні, абрикоси, - все перед тобою, тільки протягни руку.

- За подвір'ям  безмежне поле (ми живемо крайня хата, під лісом).

- У місті - комфорт .

- На вулицях людно, ввечері можна з мамою погуляти, багато цікавого побачити.

- Розважальні центри поряд, багато магазинів, стадіон великий.

Поки мені добре і в селі, і в місті (поруч рідні люди).

4. Чому мама ніколи не плаче?

- Не хоче, щоб ми бачили.

- Нічого її не болить.

- Чи може після смерті тата мого, вона стала дуже сильною (їй треба піклуватись про нас з братом, бабусю й дідуся)

5. Чому діти ходять в школу?

- Тому що одному вчитись погано

- В школі весело, є друзі.

- Вдома скучно і сумно.

- Можна з вчителем про все поговорити, сходити, з'їздити на екскурсію.

- В школі масу переживань і вражень можна отримати і тут же поділитись.

Вдома ти один, рідні завжди зайняті.

6. Чому забороняють ігри в комп'ютері?

- Вони ж цікаві, захоплюючі.

- Швидко проходить час.

- Але вони мені сняться вночі.

- Я не встигаю зробити уроки, допомагати бабусі.

- Інколи болять очі.

-.Не встигаю виспатись і болить голова.

7. Чому перша вчителька не вчить дітей до закінчення школи, а тільки 4 роки?

- Ми звикли  до неї, з нею добре.

- Вона знає уже всі наші звички.

- Напевно треба вчитись нам зживатись з всіма людьми.

- Вміти слухати й інших, крім однієї вчительки.

В моїй голові дуже багато запитань. Я сам даю собі відповіді. І за, і проти. Які правильніші з них, я поки не знаю.

Напевно мені ще треба рости і рости. Багато читати і думати. І  правильна відповідь сама віднайдеться.