четвер, 26 листопада 2015 р.

Незагойні рани України

Четверта субота листопада - день, коли ми вшановуємо жертв голодоморів та політичних репресій. Ми долучаємось до акції "Свіча пам'яті", ми відкрито говоримо, що голодомор 1932-1933 рр. був геноцидом українського народу.
 
 
Але так було не завжди. Упродовж багатьох років ця тема знаходилася під табу, а радянське керівництво різними способами намагалось придушити пам'ять про ті трагічні події. Завдяки декільком сміливцям це не вдалося зробити. Саме їхнім історіям була присвячена година пам'яті "Люди правди", проведена з учнями 9 класу школи №3.
Марко Желізняк, фотоаматор з Донеччини, зафіксував та зберіг для сьогодення документальні знімки розкуркулення та голоду. Олександра Радченко, вчителька з Харкова, отримала десять років таборів за щоденникові записи про голодомор. Гарет Джонс, британський журналіст, помер за загадкових обставин після публікації численних статей про голод в зарубіжних газетах. Віктор Кравченко, колишній радянський функціонер, був викликаний до суду французькою компартією за книгу "Я обрав свободу", в якій описав всі жахи країни Рад. Усі ці люди поклали життя за правду, за те, щоб свідчення геноциду стали здобутком громадськості.
Наша сьогоднішня пам'ять була б неможлива без праці вищезгаданих людей. Тому в ці поминальні дні ми вшановуємо не лише жертв голодоморів, а й людей, які не могли миритися з цією трагедією.
Також в читальній залі бібліотеки підготовлена виставка-інсталяція "Незагойні рани України", в якій представлені документальні свідчення очевидців голодомору 1932-1933 років.    

Немає коментарів:

Дописати коментар